Чверть росіян не проти відродження монархії. Особливо багато в Москві

Підсумки опитування, проведеного Всеросійським центром вивчення громадської думки (ВЦИОМ), свідчать про те, що громадяни не бажають відродження монархії в країні.

Про це повідомляє РБК.

Лише 11% респондентів заявили, що Росії найбільшою мірою підходить така форма правління, як монархія, що припускає передачу верховної влади у спадок. 82% опитаних схиляються до республіканської форми правління, а 7% росіян вагалися з відповіддю.

У Москві та Петербурзі прихильників монархії більше, ніж у середньому по Росії: соціологи нарахували 19% прихильників цієї ідеї проти 69% "республіканців". У середньому в містах-мільйонерах проживають 10% "монархістів".

У 2006 р. лише 3% росіян заявили, що виступають за монархію і бачать людину, яка могла б зайняти престол. Тепер подібних поглядів дотримуються 4% респондентів.

У той же час 24% опитаних заявили, що в принципі не проти монархії, але гідного кандидата назвати не можуть.

Різко проти монархічної форми правління виступають 67% росіян, які назвали подібну форму реалізації влади "пройденим історичним етапом".

Питання, хто міг би стати російським монархом, викликало найрізноманітнішу реакцію. 6% респондентів впевнені, що престол повинен зайняти представник династії Романових - нащадок останнього російського імператора Миколи II.

На думку 13% опитаних, новий монарх повинен бути політиком чи громадським діячем, обраним на референдумі або "земському соборі". При цьому 2% росіян вибрали відповідь "щось інше". 70% респондентів вважають відновлення монархії неможливим і неправильним.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.