У Львові відкривається виставка із рукоділлям жінок-політв'язнів

30 квітня о 15:00 в "Тюрмі на Лонцького" відкриють виставку "Моє серце рветься на волю".

Відвідувачам продемонструють вишивки та інші твори мистецтва ручної роботи, виконані репресованими українками під час слідства, тюремного ув’язнення та заслання після Другої світової війни, повідомляє прес-служба ЦДВР.

Основу виставки складають фондові експонати із збірки Тернопільського історико-меморіального музею політичних в’язнів, а також вишивки на релігійну тематику із колекції Національного музею меморіалу-жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

"Вервичку для молитви із висушеного хлібного м’якуша та дві серветки із Божою Матір’ю і ангелом, що оберігає дітей від небезпеки, виготовила 1955 р у таборах Мордовії і згодом особисто подарувала музеєві підпільниця ОУН на псевдо "Калина" — Анна Бурбела-Олексів із Бережан на Тернопільщині. А текстильні картини із заґратованим серцем, херувимами, ув’язненою жінкою та матір’ю із дітьми на могилі батька під березою вишила в Норильську Анна Іовна Хом’як, ці експонати передав до музею її син у 1999 році", — розповідає історик, директор Тернопільського історико-меморіального музею політичних в’язнів Володимир Бірчак.

За словами головного зберігача фондів Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Ірини Єзерської таке доповнення не тільки збагачує Великодню експозицію, а й дозволяє науковцям простежити типологію розповсюджених композицій та сюжетів арештантських вишивок.

За словами зберігача, ув’язнені вишивали голками із риб’ячих кісток та кольоровими нитками, натороченими із власного одягу, цих невеличких клаптиків тканини, що їх вдавалося зберігати під час численних обшуків.

"Така робота ставала для них духовним розважанням не просто у аматорські творчості, а насамперед у зосередженій молитві, - зазначила Єзерська. - Про це свідчать християнські мотиви вишитих елементів, серед яких переважає поширена іконографія Богоматері, ангелів, хреста, а також написи зі словами молитви до Бога".

Виставку можна оглянути в Національному музеї-меморіалі "Тюрма на Лонцького" до 30 травня щодня з 10:00 до 19:00 без перерви (у неділю до 17:00) за адресою: Львів, вул. Степана Бандери, 1.

Година папуги. Діти пишуть Сталіну

Чапський чув, як тут кажуть: "То чорт дорогою іде". Нібито, якщо кинути у вихор сокирою — потече кров. Дивні тут забобони. Учора ті "чорти" вилися попід ногами і перебігали дорогу збудженим і усміхненим колегам Чапського. Він заздрив щастю колег, які вже пішли за колючий дріт і табірні мури у далекий, широкий світ.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Лютнева драма президента Бенеша

За столом в кабінеті президента Чехословаччини на Празькому Граді сидів сивий хворий чоловік. Президенту Едвардові Бенешу було лише 63 роки, проте постійні хвороби і тиск з боку політичних опонентів цілковито виснажили його. Президент щойно підписав призначення нового комуністичного уряду. Його держава, яку він власноруч засновував, будував і за яку бився десятиліттями, провалювалася в морок комуністичної диктатури. І під вироком Чехословаччині стояв його, Едварда Бенеша, підпис. Одного з найбільших демократів в історії центральної Європи ХХ століття.

Панас Мирний у 1917 році. Живий і голодний статський радник

Ні, Панас Мирний не помер у ХІХ столітті. Він та Іван Нечуй-Левицький - два письменники-класики, хто пережив революцію. І хоча його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" вивчали в школі всі без винятку покоління українців, для більшості цей факт - неабияка новина.