Спецпроект

Комірник з Вінниці створив музей сміття

49-річний комірник з Вінниці В'ячеслав Воєводін створив на території підприємства, яке збирає і сортує сміття, музей. Понад 2000 експонатів збирав протягом п'ятнадцяти років.

Про це пише newsru.ua.

"З тих пір як тут працюю, колекціоную антикварні речі. Прошу своїх працівників при сортуванні сміття відбирати цікаві експонати. Буває, що допомагають у цьому друзі та знайомі. Часто їжджу в Київ і Львів на блошині ринки. Ось вчора купив самовар в Вінниці за 180 гривень. Це ще дешево для такого. Маю 500 прасок, десятки різноманітних чайників, самоварів, підставок для склянок, ордени і медалі, ножі, книги, вишивки, фотоапарати, статуетки, картини, ліхтарі, сервізи, гроші та інші речі. Все просто не вміщається в моєму кабінеті, тому більшість речей тримаю вдома в гаражі. Свічники та шкатулки дружина тримає в будинку ", - розповів чоловік.

Найстаріша річ - бритва німецького виробництва 1695. Крім того, колекція містить два десятки статуеток і картин із зображенням Сталіна, Леніна і Дзержинського.

"Вони з міді зроблені. Хтось здав їх на метали, а мені вже звідти продали. Днями планую цих чоловіків повісити на стіну. Знизу літерами викладу: "Кати України". Вже знайшов спеціальні старовинні літери. А ще є панно із значків . Хочу його і далі розширювати ", - сказав Воєводін.

Свої експонати чоловік не продає.

"Хіба що обміняти на щось. І те міняю тоді, коли є кілька таких самих речей. Розумієте, мене 20-30 гривень за предмет не врятують. Антиквари мене вже дістали. Музею теж дарувати нічого не буду. Знайома, яка там працює, розповіла, що цікаві речі вони продають тим же антикварам. Куплю будиночок під Вінницею з видом на Південний Буг. Зроблю там все під старовину і влаштую музей. Там буде мій син працювати. Він мені допомагає в цій справі ", - каже В'ячеслав.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.