Спецпроект

Комірник з Вінниці створив музей сміття

49-річний комірник з Вінниці В'ячеслав Воєводін створив на території підприємства, яке збирає і сортує сміття, музей. Понад 2000 експонатів збирав протягом п'ятнадцяти років.

Про це пише newsru.ua.

"З тих пір як тут працюю, колекціоную антикварні речі. Прошу своїх працівників при сортуванні сміття відбирати цікаві експонати. Буває, що допомагають у цьому друзі та знайомі. Часто їжджу в Київ і Львів на блошині ринки. Ось вчора купив самовар в Вінниці за 180 гривень. Це ще дешево для такого. Маю 500 прасок, десятки різноманітних чайників, самоварів, підставок для склянок, ордени і медалі, ножі, книги, вишивки, фотоапарати, статуетки, картини, ліхтарі, сервізи, гроші та інші речі. Все просто не вміщається в моєму кабінеті, тому більшість речей тримаю вдома в гаражі. Свічники та шкатулки дружина тримає в будинку ", - розповів чоловік.

Найстаріша річ - бритва німецького виробництва 1695. Крім того, колекція містить два десятки статуеток і картин із зображенням Сталіна, Леніна і Дзержинського.

"Вони з міді зроблені. Хтось здав їх на метали, а мені вже звідти продали. Днями планую цих чоловіків повісити на стіну. Знизу літерами викладу: "Кати України". Вже знайшов спеціальні старовинні літери. А ще є панно із значків . Хочу його і далі розширювати ", - сказав Воєводін.

Свої експонати чоловік не продає.

"Хіба що обміняти на щось. І те міняю тоді, коли є кілька таких самих речей. Розумієте, мене 20-30 гривень за предмет не врятують. Антиквари мене вже дістали. Музею теж дарувати нічого не буду. Знайома, яка там працює, розповіла, що цікаві речі вони продають тим же антикварам. Куплю будиночок під Вінницею з видом на Південний Буг. Зроблю там все під старовину і влаштую музей. Там буде мій син працювати. Він мені допомагає в цій справі ", - каже В'ячеслав.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.