Історики світу стають на захист соціологічного центру в Москві

Сайт українських істориків Historians.in.ua приєднується до ініціативи колег з німецького часопису "Osteuropa" на підтримку "Левада-Центру" в Москві.

Про це повідомляється на ФБ-сторінці сайту.

Московському аналітичному центру Юрія Левади загрожує небезпека, повідомляє сайт. Прокуратура звинувачує його в тому, що центр, отримуючи гроші з-за кордону і публікуючи результати своїх досліджень, здійснює "політичну діяльність", а тим самим виступає як "іноземний агент".

"Це удар по свободі науки, і ми повинні чинити опір", - заявляють історики.

Підписати міжнародну петицію солідарності на захист "Левада-Центру" можна тут.

Як відомо, днями "Левада-центр" отримав застереження від прокуратури, в якому говориться, що організація займається політичною діяльністю.

За словами директора центру Льва Гудкова, застереження ставить "Аналітичний центр Юрія Левади" у вкрай важку ситуацію, практично змушуючи його припинити свою діяльність в якості незалежної дослідницької соціологічної організації, що веде систематичні опитування громадської думки в Росії.

"Прокуратура фактично підвішує нашу організацію на гачок можливих санкцій, з одного боку, і підриває її авторитет та ділову репутацію, з іншого", - йдеться в заяві.

Гудков зазначив, що Центр не планує припиняти випуск журналу, закривати сайт або коментувати результати опитувань. Наразі керівництво Центру веде консультації з юристами і розглядає можливі виходи з ситуації, що склалася.

Деякі дані соціологічних опитувань "Левада-Центру" можна побачити на Історичній Правді

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.