Спецпроект

В Петербурзі грають на радянських автоматах по 15 копійок. ФОТО

Філія московського музею радянських ігрових автоматів, в якому зібрано близько тридцяти унікальних експонатів, що дозволяють зануритися в світ азарту всього за 15 радянських копійок, відкрилась в суботу в Петербурзі.

Про це пише ria.ru.

На вході в музей стоять два величезних автомата з написом "Газована вода", які пропонують за 15 радянських копійок випити напій, наповнений вуглекислим газом. Праворуч, подібно задоволеному власним життям котові, бурчить холодильник "Юрюзань", але тут він заради антуражу. Максим Пінігін, один з творців музею, обходячи дивовижні в цифрову епоху експонати, постійно говорить про їх аналоги і історичну достовірність.

"Автомати з газованою водою, наприклад, 83-го і 91-го року випуску. Чи схожий напій на той, який був раніше, сказати складно. Але можу запевнити, що ми попросту використовуємо натуральні сиропи, а вуглекислий газ і вода за цей час особливих змін не зазнали ", - констатує Максим.

Тутешній тархун може нагадати старшому поколінню про молодість, а молоді лише залишиться повірити ностальгуючим батькам на слово. Наступним - після установок з напоями - в полі зору потрапляє легендарний ігровий автомат радянського періоду - "Морський бій".

"Всього тут близько тридцяти унікальних автоматів, а якщо рахувати повторювані - то всі сорок. Але відразу хочу запевнити, що їх число буде рости, експозиція не стане статичною. Це всього лише базис, з яким ми будемо розвиватися в Пітері", - міркує Пінігін .

За його словами, у творців є план зробити музей в Петербурзі флагманським, "статус міста-музею зобов'язує". Але поки для цього не вистачає експонатів, бо у московському відділенні їх, унікальних, вже близько сорока. На відновлення деколи йдуть місяці, а кожен нині живий екземпляр збирається мінімум з трьох-чотирьох бездіяльних одиниць, які доводиться розшукувати по всій країні.

Молодому поколінню, напевно, буде складно пояснити, що цікавого може бути в цих незграбних коробках, які видають смішні звуки, але, по суті, кожен з них був аналогом сучасних комп'ютерних ігор. Малозрозумілий з першого разу "Танкодром" - це прадід World Of Tanks, пікселі, що бігають по екрану в "Чемпіон-М" і "Авторалі-М", - аналог Need For Speed, літаковий симулятор "Перехоплювач" - нинішня World of Warplanes, " Снайпер-2 "- праотець всіх комп'ютерних шутерів планети.

Але є й ігри, які важко з чим-небудь порівняти. Типу настільного баскетболу, поле в якому поділено на сектори з цифрами. Якщо м'яч потрапляє на один з них, вам потрібно швидше суперника натиснути на одну з 15-ти кнопок, які вистрілюють сферу в бік баскетбольного кільця. Гра вимагає неймовірної уважності і швидкості реакції. Не менш складний і настільний хокей, аналоги якого, втім, зустрічаються в деяких петербурзьких клубах нарівні з сучасним настільним футболом, який все частіше іменують кікером.

Петербурзька філія московського Музею радянських ігрових автоматів

У день відкриття музей працював безкоштовно, в наступні дні вхід на експозицію буде коштувати 350 рублів, в якості бонусу кожен відвідувач буде отримувати півтора десятка п'ятнадцятикопієчних монет для гри на автоматах і кілька годин дитинства. А той, кому подібні автомати в молодості не зустрічалися, зможе насолодитися красою інженерної думки радянських конструкторів, деякі вигадки яких багатьом досі залишаються чимось неймовірним.

Теми

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.

Антон Дробович: "Пам'ятання — це спротив забуттю"

Інтерв’ю з науковцем, громадським діячем Антоном Дробовичем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Як витримати тиск КДБ і навіть його висміювати? Досвід Натана Щаранського із книжки "Не злякаюся зла"

У травні 2025 році, через майже 40 років з дня написання, книга радянського дисидента Натана Щаранського "Не злякаюся зла" вийшла українською мовою. Уперше вона була надрукована англійською у 1988-му. У передмові до українського видання Щаранський, який за ці роки встиг стати відомим політичним та державним діячем в Ізраїлі, зазначив: в Україні книга повертається до свого початково призначення — допомагати людям у боротьбі.