Спецпроект

В Фінляндії хочуть відкрити новий музей Мумі-Тролів

Мистецтвознавчий музей міста Тампере шукає нові приміщення під музей Мумі-Тролів.

Про це пише yle.fi.

На даний момент розглядається варіант, згідно з яким Мистецтвознавчий музей візьме в своє використання колишнє приміщення бавовноперероблюючого заводу Тампелла.

У приміщеннях колишнього заводу знайдеться місце як для постійної експозиції, так і для сезонних виставок. Художній керівник мистецтвознавчого музею Тампере Тайна Мюллюхарью вважає, що приміщення розміром в п'ять тисяч квадратних метрів ідеально підійшло б для потреб музею. Місто Тампере також розглядає варіант із забудовою території заводу під квартири.

Мумі-тролі - центральні персонажі серії книг, написаних фінської письменницею Туве Янссон, спочатку виданої шведською мовою.

Мумі-тролі - далекі нащадки скандинавських тролів, зовні білі й округлі, з великими мордами, через які вони нагадують гіпопотамів. Судячи з малюнків самої письменниці, мумі-тролі схожі на таємничих маленьких звірів, на ожилі іграшки, на фігурки в дитячих малюнках. У минулому мумі-тролі жили за печами в будинках людей, подібно тролям і домовикам. Але з часом парове опалення майже витіснило пічне, і мумі-тролям довелося шукати інші пристановища.

"Сарана з Росії" і розстріли. Як оббирали київських "олігархів"

Як і сьогодні, пересічні люди 100 років тому вірили у ледь не чарівну силу керівних посад в країні. Промовистим прикладом, який яскраво характеризує віру у силу ухвалених постанов, стала ситуація з бензином. Коли навесні 1919-го виникла катастрофічна його нестача, то Раднарком УСРР спробував радикально і назавжди вирішити проблему палива для транспорту: "Раднаргоспу України запропонувати знайти горючий матеріал, який може замінити бензин, бензол і т. ін."

Понівечені долі: репресії проти рятівників євреїв у СРСР

Одні з найбільш шанованих та визнаних у світі українців – Праведники народів Світу. На жаль, щодо деяких з них радянська влада проводила політику репресій. Про трагічні долі Праведників у СРСР.

Розстріляний «Кармелюк». Історія Степана Шагайди

«Батько сполотнів, побілів мов стіна. Поки робили обшук, перетрушуючи одяг, білизну, книги, мої іграшки, батькові й мамі не дозволяли розмовляти. І лише коли дозволили на виході попрощатися, мама запитала у батька: «Стьопо, скажи чесно, ти в чому-небудь винен?» «Присягаюся найдорожчим для мене – життям мого сина, що я ні в чому не винен!» – відповів він із сльозами в голосі».

Розстріляний у 38-му, «помер» від інфаркту у 43-му

Якщо у Вашій сім’ї, родині є свідоцтво про смерть, датоване 1950-ми роками, у якому зазначено, що Ваш репресований родич помер в 1943 році від інфаркту міокарда, то тут все ВИГАДАНО – і дата, і причина. Справжнім залишається лише сам факт смерті. Так радянська влада намагалася приховати свою участь у знищенні мільйонів людей без будь-якого слідства.