Спецпроект

У Дніпропетровську відкриють Музей фортифікації Другої світової

У Дніпропетровську приступили до створення унікального музею фортифікації під відкритим небом, аналогів якому немає в Україні.

Про це пише delfi.ua.

Об'єкт з'явиться в 2014 році. Його відкриття приурочать до 70-річчя битви за Дніпро.

Експозиція музею з максимальною точністю відтворить ділянку лінії фронту, що проходила по Дніпропетровській області у 1943 році.

Музей складатиметься з чотирьох основних частин. Перша частина буде представлена ​​мережею фортифікаційних споруд під відкритим небом (окопів, бліндажів, капонірів, мінометних осередків, кулеметних точок).

Друга частина - каплиця Пам'яті загиблих воїнів, партизанів і підпільників. Поруч з нею встановлять меморіальні плити зі списками основних частин і з'єднань, які брали участь у обороні і звільненні Дніпропетровщини.

Також проект передбачає обладнання головного залу, в якому розміститься експозиція з предметів побуту, нагород, документів, зброї і техніки часів 2-ї світової війни. Тут же розташується діорама в масштабі 1:35 з фрагментами танкової битви за регіон.

Крім цього, на території музею з'явиться кінотеатр-лекторій, де будуть регулярно проводитися семінари, презентації, виставки.

У планах авторів проекту влаштовувати в музеї реконструкції бойових дій із застосуванням візуальних і звукових спецефектів.

Загальна площа об'єкта складе близько двох гектарів. До теперішнього часу вже створено макет музею масштабом 1:80.

Щоб ознайомити городян з майбутнім спорудженням та нагадати їм про події воєнних років 25 жовтня 2013 в парку Леніна буде відкрита виставка Музею фортифікації, а також проведена масштабна реконструкція Битви за Дніпро. Очікується, що в "битві" буде задіяно понад 500 представників з України, Росії та інших країн.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.