Росіяни підтримують єдиний "канонічний" підручник з історії

Майже три чверті громадян Росії (71%) підтримують ідею написання єдиного підручника історії для школи.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на соціологів "Левада-центру".

Загалом 10% респондентів висловилися проти, решта (19%) поки не змогли визначитися з цим питанням.

Соціологічне опитування проводилося наприкінці травня у 130 населених пунктах 45 регіонів.

Ідею створення єдиного підручника історії президент Росії Владімір Путін підтримав у березні 2013 року на першій конференції Загальноросійського народного фронту (ЗНФ) в Ростові-на-Дону.

"Я повністю згоден з тим, що має бути якась канонічна версія нашої історії, - заявив тоді Путін. - Якщо дійсно ми будемо на сході вивчати одну історію, на Уралі - другу, в європейській частині - третю, це в цілому може руйнувати, і напевно буде руйнувати, єдиний гуманітарний простір нашої багатонаціональної нації".

У квітні президент РФ дав доручення Міносвіти і РАН до 1 листопада 2013 року подати пропозиції про підготовку єдиних підручників з історії Росії для середньої школи.

"Вважаю, що повинна бути єдина концепція цього підручника, яка показувала б нам хронологію подій і офіційну оцінку, - зазначив Путін. - Без офіційної оцінки не буде самого хребта розуміння того, що відбувалося з нашою країною протягом минулих століть і десятиліть".

У ЗНФ вважають, що в цілому в Росії нині не цілком сприятливе середовище для формування у підростаючого покоління патріотичного самосвідомості.

"Населення остаточно не відійшло від духовної кризи після розпаду комуністичних цінностей, дискредитовані поняття загального блага і соціальної справедливості, - пояснила керівник прес-служби ЗНФ Вікторія Сотникова. - А пошуки національної ідеї, здатної консолідувати суспільство, не принесли бажаних результатів".

У цих умовах, підкреслила вона, складно переоцінити роль уроків історії як елемента громадянського та патріотичного виховання підростаючого покоління.

У липні 2012 року повідомлялося, що в Росії з'явилася нова вузівська спеціальність - "істориків-ідеологів, які формують свідомість молоді на підтримку політичного курсу уряду РФ".

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.