Спецпроект

У Сочі санаторій закрив прохід до саду-музею "Дерево дружби"

В Сочі діє розпорядження голови курорту, за яким усі парки, музеї, сквери і т.д. повинні бути відкриті для відвідування жителів і гостей міста. Втім, керівництво санаторію "Золотий колос" закрило прохід в сад-музей "Дерево дружби".

Про це пише yugopolis.ru.

Міська влада готує з цього приводу заяву в прокуратуру.

Сад-музей "Дерево Дружби" - унікальний музей міста Сочі.

Дерево Дружби росте на території цитрусового саду Всеросійського інституту квітництва й субтропічних культур.

У 1934 учений інституту Ф. М. Зорін для отримання нових, морозостійких сортів цитрусових посадив у саду деревце дикого лимона. У його крону він послідовно прищепив японські мандарини, іспанські апельсини, китайські кінкана, італійські лимони, грейпфрути та ін - всього 45 видів і сортів цитрусових. У 1940 на цьому дереві на згадку про своє відвідування саду зробив щеплення відомий полярний дослідник О. Ю. Шмідт. У 1957 три в'єтнамських лікаря запропонували назвати це унікальне дерево-сад деревом Дружби. До теперішнього часу на ньому ростуть гілки, щеплені представниками 167 країн світу. Всього на ньому зроблено більше 630 щеплень. Вони зроблені руками глав багатьох держав, видних громадських і політичних діячів, космонавтів, вчених і представників культури. Поруч з деревом Дружби росте ще 60 молодих дерев дружби. Їх посадили своїми руками люди з різних країн і професій. У саду ростуть дерева з США, Польщі, Канади, Японії та інших країн.

У 1981 з ініціативи продовжувача справи Зоріна, Людмили Дмитрієнко, в саду відкрився музей (архітектори Є. І. Боркалов, А. І. Савельєв). Експонатами його стали подарунки дереву Дружби людей різних країн світу. Це національні сувеніри, листи, фото, реліквії, різні музичні інструменти, монети, значки, скриньки з землею з пам'ятних та історичних місць. Всього в музеї зберігається понад 20 тисяч подарунків з усіх континентів планети.

Теми

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.