Спецпроект

Архів Анни Франк став причиною судової тяганини

Швейцарський фонд відсудив архів Анни Франк, що включає в себе тисячі фотографій, листів та інших документів. На колекцію претендували фонд Анни Франк, що знаходиться в Базелі, та її будинок-музей в Амстердамі.

Про це пише gazeta.ua.

Шість років тому фонд Анни Франк, заснований її батьком Отто, передав частину свого архіву на тимчасове зберігання в будинок-музей в Амстердамі. Через чотири роки фонд зажадав повернути йому архів, щоб виставити його в Єврейському музеї у Франкфурті-на-Майні, проте будинок-музей заявив свої права на документи і відмовився виконувати вимогу.

Амстердамський суд, розглянувши справу про архів Анни Франк, дійшов висновку, що будинок-музей отримав документи лише на тимчасове зберігання. Суд постановив, що до законного власника архів повинен повернутися не пізніше січня 2014 року.

Анна Франк народилася в 1929 році в єврейській сім'ї у Франкфурті-на-Майні. Після приходу до влади Гітлера сім'я Франк виїхала в Нідерланди, які незабаром окупувала Німеччина. Сім'я Анни Франк і четверо їхніх друзів протягом 25 місяців переховувалися в притулку, влаштованому в одному з будинків в Амстердамі. Весь цей час Анна Франк вела щоденник, який став одним з найвідоміших свідчень Голокосту.

У 1944 році притулок сім'ї Анни Франк було виявлено, всіх людей, які ховалися в ньому, було арештовано й відправлено до таборів. Єдиним членом сім'ї, який пережив табір, виявився батько Анни - Отто Франк. Вона сама, а також її мати й сестра загинули. З 1953 року і до смерті в 1980 році Отто Франк жив у Базелі, де заснував фонд, що носить ім'я його дочки.

Щоденник Анни Франк, що був вперше опублікований в 1947 році, перекладений 65-ма мовами. Музей в амстердамському будинку, де ховалася Анна Франк, її сім'я та друзі, існує з 1960 року і входить до числа найбільш відвідуваних у місті.

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.