Спецпроект

Через 77 років розслідувачі встановили, хто міг видати нацистам родину Анни Франк

Міжнародна група із близько 20 істориків, криміналістів та аналітиків назвала ім’я підозрюваного чоловіка, який видав нацистам сім'ю єврейської дівчини Анни Франк, що переховувалася в окупованому нацистами Амстердамі.

Про це повідомляє BBC.

 

За даними дослідників, йдеться про єврейського діяча в Амстердамі Арнольда ван ден Берга. Ймовірно, він "здав" родину Франк нацистам, щоб врятувати власну сім'ю.

Ван ден Берг був членом Єврейської ради Амстердама, органу, змушеного проводити нацистську політику в єврейських районах. У 1943 році його розформували, а членів відправили до концтаборів.

Проте команда дослідників встановила, що самого ван ден Берга не відправили до табору, і він продовжив жити в Амстердамі. Було також припущення, що член Єврейської ради підживлював нацистів інформацією.

Ба більше, у документах попереднього слідчого у справі про донос нацистам на родину Анни Франк вони знайшли копію анонімної записки, надісланої батьку Анни – Отто, в якій Арнольд ван ден Берг ідентифікувався як зрадник його сім'ї.


Як відомо, єврейська дівчинка Анна Франк народилася у Франкфурті-на-Майні в 1929 році. У 1933 році, з приходом до влади в Німеччині націонал-соціалістів, її родина була змушена тікати до Амстердама.

Але в 1940 році нацистська Німеччина напала на Нідерланди та окупувала цю країну. Почалися арешти євреїв, яких депортували в концтабори. З 1942 року родина Франк переховувалася в задній частині будинку на набережній Прінсенграхт, де розташовувався склад фірми, якою керував батько Анни Франк. Але в серпні 1944 року на євреїв, які переховувалися в будівлі, донесли. Їх схопили й пізніше відправили до Освенцима. Анна Франк і її сестра Маргот померли від висипного тифу в березні 1945 року. На той момент вони перебували в концтаборі Берген-Бельзен.

Її щоденник, опублікований після її смерті, став найвідомішою розповіддю з перших вуст про життя євреїв під час війни.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.