Спецпроект

У Дессау створять музей Баухауза

Уряд федеральної землі Саксонія-Ангальт (Німеччина) виділить 12,5 мільйона євро на будівництво в міському парку Дессау музею Баухауза (Bauhaus-Museum). Така ж сума повинна надійти з федерального бюджету та інших джерел.

Про це пише dw.de.

Як заявив у вівторок, 2 липня міністр культури Саксонії-Ангальт Штефан Доргерло (Stephan Dorgerloh), це рішення знаменує початок підготовки до 100-річного ювілею Баухауза, який відзначатиметься в 2019 році.

Завдяки будівництву музею, місто зможе, нарешті, виставити колекцію, яка налічує близько 25 тисяч різних об'єктів і документів. Це зібрання є другим за величиною в світі після Архіву Баухауза (Bauhaus-Archiv) в Берліні.

Вища школа будівництва й художнього конструювання Баугауз, а також мистецьке об'єднання, яке виникло в її рамках , є однією з найяскравіших сторінок в історії архітектури та дизайну XX століття. Ідеї ​​архітекторів Баухауза змінили зовнішній вигляд безлічі міст у різних країнах світу.

Школа Баугауз заснована в 1919 році в Веймарі в результаті злиття Саксонсько-Веймарської вищої школи образотворчих мистецтв і Саксонсько-Веймарської школи прикладного мистецтва. Її першим керівником і генератором ідей став видатний німецький архітектор Вальтер Гропіус (Walter Gropius, 1883-1969), який стояв біля керма архітектурної революції XX століття. Пізніше Баугауз переїхав у Дессау, а потім до Берліна.

У 1933 році під тиском націонал-соціалістів Баугауз був закритий, а його будинок передано націонал-соціалістській молодіжної організації. Баугауз охрестили "церквою марксизму", а його учасників - "групою єврейсько-більшовицьких архітекторів". Вальтеру Гропіусу довелося покинути батьківщину. Останні роки життя він провів у США.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.