Спецпроект

Російський музей представляє невідомі шедеври Брюллова

Десять невідомих робіт Карла Брюллова представили широкій публіці. Полотна з приватних зібрань, серед картин є і два автопортрети. Тож, такого Брюллова в буквальному сенсі практично ніхто ще не бачив.

Про це повідомляє ntv.ru.

Частина представлених полотен на західних аукціонах купували приватні колекціонери, в тому числі і за порадою фахівців Російського музею. І вже потім підтверджували їх справжню цінність. Портрет Олени Павлівни в траурній сукні спочатку значився як робота невідомого художника. Авторство встановили пізніше.

Брюллов взагалі рідко підписував свої полотна. Зображення Стефанії Вітгенштейн - виняток, з підписом майстра. Але й воно довго значилося як картина невідомого художника.

Навіть автопортрет Брюллова на Заході визнали копією з роботи, яка знаходиться в Російському музеї. Хоча, насправді, це пізній авторський варіант.

Григорій Голдовський, завідувач відділом живопису XVIII - початку XIX століть каже: "Такий автопортрет є в Третьяковці, є у нас. Але у нас це копія Лукашевича, що пройшла самого Брюллова. А це власноручне, авторське повторення на полотні, що відрізняється від оригіналу, виконане в 1849 році перед від'їздом ".

Спеціально для залу № 13 зробили так звані фальш-стіни. Панелі, обтягнуті ліловим оксамитом, створили інтер'єр, близький за стилем до залів старовинних петербурзьких особняків, для власників яких Карл Брюллов і створював свої шедеври.

На виставці є картини, які ніколи не покидали Росію. Наприклад, портрет Гагаріної з синами. Полотно після революції продала дружина онука зображеної княгині, щоб виручити необхідні гроші для еміграції. Кілька робіт для експозиції представив бізнесмен, далекий родич Брюллова - нащадок по жіночій лінії його брата, відомого архітектора.

Серед портретів цікавими виявилися і два ескізи з багатофігурними композиціями. Один був зроблений для Ісаакіївського собору. А другий - "Меса в соборі Санта-Марія Маджоре". Якби художник встиг здійснити свій задум, міг би скласти творчу конкуренцію найзнаменитішій історичній картині Брюллова "Останній день Помпеї".

Теми

Міф про "віроломний напад". Документи з архіву СБУ

"Прибулі у прикордонну смугу німецькі солдати [...] розповсюджують чутки, що командування німецької армії має намір захопити Західну Україну [...]. Виступ німецьких військ проти Радянського Союзу має відбутися після закінчення дощів, як тільки встановиться погода"

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.

Антон Дробович: "Пам'ятання — це спротив забуттю"

Інтерв’ю з науковцем, громадським діячем Антоном Дробовичем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Як витримати тиск КДБ і навіть його висміювати? Досвід Натана Щаранського із книжки "Не злякаюся зла"

У травні 2025 році, через майже 40 років з дня написання, книга радянського дисидента Натана Щаранського "Не злякаюся зла" вийшла українською мовою. Уперше вона була надрукована англійською у 1988-му. У передмові до українського видання Щаранський, який за ці роки встиг стати відомим політичним та державним діячем в Ізраїлі, зазначив: в Україні книга повертається до свого початково призначення — допомагати людям у боротьбі.