Спецпроект

В Антверпені відкривається музей емігрантів

28 вересня в бельгійському Антверпені відкриється музей, присвячений історії еміграції з Європи в Новий Світ (Red Star Line Museum). Він названий на честь судноплавної компанії, яка за період з 1873 до 1934 року перевезла з цього міста в США і Канаду 6 мільйона пасажирів.

Про це пише travel.ru.

Red Star Line вважається одним із символів найбільшого міста Фландрії, а район вздовж набережної річки Шельди, де знаходилися її складські приміщення та офіс, сьогодні називають одним з найцікавіших у місті. Новий музей розповість про історію самої судноплавної компанії та її пасажирів, про Антверпені як один з найбільших портів Європи, і ширше - про історію еміграції.

У період розквіту Red Star Line з Антверпена відправлялося по два кораблі на тиждень, кожен з яких перевозив до півтори тисячі осіб. Найзнаменитішими пасажирами, які подорожували судами цієї компанії, були Альберт Ейнштейн, знаменитий згодом американський композитор Ірвінг Берлін і майбутній прем'єр- міністр Ізраїлю Голда Меїр.

Великі складські та інші приміщення Red Star Line були переобладнані в однойменний музей, проте вся архітектурна та історична цінність будівель збережена, повідомляє туристичний офіс Фландрії. Квиткова каса нагадує стійку реєстрації в аеропорту, таким чином, відвідувачів налаштовують на те, що вони зараз відправляться в подорож у минуле. Основна експозиція представлена ​​у восьми залах, які займають два поверхи, кожен з них відтворює один з епізодів в історії типового емігранта кінця XIX - початку XX століття. Один зал представляє собою офіс туристичного агентства у Варшаві, другий - вагон поїзда, третій - каюту на борту судна Red Star Line, четвертий - пункт прийому емігрантів у Нью - Йорку і так далі. З самого верхнього рівня музею відкривається мальовничий вид на Антверпен.

Експозиція музею розповість безліч індивідуальних історій емігрантів. Експонати для його колекції збиралися довго і копітко, як у Бельгії, так і в Америці; багато з них були передані в дар нащадками перших емігрантів і колишніх пасажирів Red Star Line.



Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.