У фонтані бельгійського міста знайшли серце колишнього мера

Орган містився у спиртовому розчині всередині невеликої цинкової скриньки

Як повідомляє Хмарочос з посиланням на BBC, у фонтані міста Верв'є, що на сході Бельгії, знайшли скриньку з серцем першого мера міста.

Справжній орган містився у спиртовому розчині всередині невеликої цинкової скриньки. Її виявили під час ремонту фонтану.

 

Фото: verviers.be

Серце належало меру П'єру Давіду, який помер у 1839 році. Зі згоди родичів лікарі вийняли серце з метою помістити у майбутній фонтан із пам'ятником міському голові. Збір коштів тривав кількадесят років, і фонтан нарешті звели у 1883-му. Тоді ж під бюстом замурували заспиртоване серце.

Напис на скриньці підтверджує, що серце урочисто помістили у фонтан 15 червня 1883 року.

Скриню знайшли наприкінці серпня, коли будівельники відсунули камінь. Після цього її передали до експозиції художнього музею.

 

Фото: verviers.be

П'єр Давід очолював Верв'є у 1800-1808 роки, коли ще Бельгія не була незалежною державою. Зокрема, він заснував першу в місті муніципальну пожежну службу.

Саме у Верв'є відбувалися перші виступи робітників, які вимагали відокремлення від Нідерландів. Національно-визвольна революція, в результаті якої Бельгія здобула незалежність, відбулася 1830 року. Того ж року П'єра Давіда переобрали мером Верв'є.

 

Фото: verviers.be

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.