Спецпроект

У музеї опору Хезболли зроблять зону відпочинку. ФОТО

Хезболла планує розширити територію музею опору, додавши до нього басейни, спа, ігрові майданчики, готелі та кемпінги, щоб люди "могли приходити сюди і відпочивати".

Про це пише gazeta.ua.

Музей опору Хезболли, офіційно відомий, як Пам'ятник опору, - це експозиція під відкритим небом, створена ісламською військовою організацією Хезболла в пам'ять про бої з ізраїльськими військами, які проходили на території, яку сьогодні займає цей музей. Ця пам'ятка знаходиться в південному ліванському місті Мліта, в 50 км на північ від кордону Лівану з Палестиною. У період з 1982 по 2000 рр цей регіон буквально розривали військові чвари між силами Хезболли та ізраїльськими військовими.

Цей дивний музей-пам'ятник, що відкрився в 2010 році, займає більше 60 000 кв.м. на яких знаходяться доріжки і зелені насадження та ще 5000 кв.м. території, на якій розташовуються будівлі. Всі тури починають гіди, вітаючи туристів на "території протистояння, чистоти і джихаду". Екскурсоводи постійно наголошують на тому , що Хезболла була єдиним захисником Лівану у війні проти Ізраїлю, і тільки завдяки їм окупанти залишили територію країни (через 18 років після вторгнення в 1982 році) . Вони також стверджують , що всі дії бійців Хезболли проводилися виключно в цілях захисту .

Головною визначною пам'яткою музею є "Безодня" - поглиблення, заповнене різними видами військової техніки ізраїльських окупаційних сил, серед яких є вертоліт і знаменитий ізраїльський танк "Меркава" з дулом, зав'язаним вузлом.

Ізраїльський танк "Меркава"

Всі місцеві експонати - це транспорт і зброя, залишені ізраїльською армією і її союзниками.

У навколишніх лісах є відтворення боїв - тут показано, як солдати билися в горах, прокладаючи тунелі через скелі, щоб їх не обстріляли з повітря. Відвідувачі можуть побачити бункери і пройти по 200-метровому тунелю, яким користувалися під час війни 2006 року.

У бункері є ліжка, кухонне начиння, електрогенератори та інше спорядження, в тому числі кабінет з телефонами, радіо і комп'ютерами. Так гості музею можуть ненадовго "заглянути в життя" бійців Хезболли. Ще одна експозиція під назвою "Пагорб мучеників" являє собою сад, прикрашений зброєю і снарядами. Вона присвячена тим бійцям Хезболли, які віддали свої життя в боротьбі проти Ізраїлю.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.