У Лівані знайшли видане в Алеппо Євангеліє Івана Мазепи арабською мовою. ФОТО

За історією віднайдення Євангелія, виданого арабською мовою на гроші гетьмана Івана Мазепи, можна зняти цілий документальний детективний серіал.

Коштовне Євангеліє надрукували у 1708 році в Алеппо, а віднайшли наприкінці 2019 року під час відвідин Баламандського монастиря неподалік Триполі у Лівані, повідомляє Радіо Свобода.

 

У 1942 році історик Микола Андрусяк у нарисі "Гетьман Іван Мазепа як культурний діяч", виданому у Празі, писав: "Збереглися до наших днів примірники арабського Євангелія, виданого коштом Мазепи в Алеппо у 1708 році для богослужбового вжитку православних сирійців".

 

У 1993 році наукова експедиція НАНУ у пошуках "Євангелія" вирушила маршрутом Батурин-Київ-Бендери-Варниця-Ясси-Галац. У Бухаресті, що був останнім місцем призначення експедиції, було виявлено примірник арабського "Євангелія".

У 2009 році український дослідник і дипломат Теофіл Рендюк зробив у бібліотеці Румунської академії якісну фотокопію суцільного тексту "Євангелія" Івана Мазепи арабською мовою, та привіз його електронний варіант в Україну.

 

З'ясувалося також, що в Алеппо у 1706–1708 роках було надруковано кілька видань "Євангелія", причому за підтримки кількох спонсорів, серед яких Костянтин Бринковяну та Іван Мазепа.

Кілька років тому, очоливши дипломатичну місію поглиблення українсько-близькосхідних відносин, Ігор Осташ, надзвичайний та повноважний посол України в Лівані і науковець, розпочав пошуки арабського примірника "Євангелія" на території Лівану, який також належить до території Антіохійського патріархату.

"Я коли приїхав сюди і дізнався про історію цього Євангелія, яке було надруковане в Алеппо, то я зрозумів, що це унікальне Євангеліє треба шукати тут, у Лівані.

Мені стало також цікаво, чи ці "щедрі дари" у вигляді книг широко використовувалися тут, на території Антіохійського патріархату? Як вони тут поширювалися по церквах і монастирях, чи стали у пригоді місцевим священнослужителям?" – розповідає Ігор Осташ.

І от, наприкінці 2019 року – року, коли Православна церква України (ПЦУ) отримала томос і стала незалежною від Москви – під час відвідин Баламандського монастиря, у спеціальному Центрі консервації стародруків була виявлена раритетна знахідка.

"З'ясувалося, що один сирієць із Латакії звернувся до майстерні з проханням про реставрацію книги… Важко передати відчуття у той момент, коли ми тримали у руках цю історичну реліквію.

Завдяки цій знахідці примірника "Євангелія" на теренах Антіохійського патріархату ми доєдналися до тих небагатьох українців і дослідників, які все-таки тримали його в руках", – пояснив посол Осташ.

 

На титульному аркуші раритетного Святого Письма, яке зберігається у Бухаресті, і яке описав Теофіл Рендюк, зазначено:

"Книга Чистого Святого Євангелія, яскравого сяючого факелу чотирьох духовних євангельських апостолів сподвижників Матвія, Марка та дорогих провісників Луки та Іоанна, надрукована нещодавно на кошти славетного пана гетьмана Івана Мазепи, у пошуках нагороди Божої та покаяння і це у році тисяча сімсот восьмому від Різдва Христового у місяці січні".

Наступна сторінка "Євангелія" містить слова вдячності Мазепі, висловлені патріархом Афанасієм грецькою мовою: "Просвітництво Божих слів зробив зрозумілим для віруючих країни Арабів… Рятівник численних душ".

Віршовою подякою патріарх возвеличує гетьмана, благословляє молитвою, підкреслює чесноти. Промовисто, як у зверненні до Мазепи, Афанасій Даббас називає гетьмана "улюбленим нашим духовним сином", що свідчить про глибоку пошану і благовоління перед діями Івана Мазепи.

Однак Євангеліє початку XVIII століття, віднайдене кілька місяців тому у Лівані, виявилося якраз без цих вступних сторінок із подякою патріарха Антіохійського.

Пошуки дослідника та дипломата Ігоря Осташа продовжилися у монастирі Святого Іоанна у Хиншарі. Це один із перших центрів друкарства на Близькому Сході, та монастир, що тепер також пов'язаний з іменем Івана Мазепи.

Буквально кілька днів тому дослідник повідомив, що у монастирі Святого Іоанна знайдено ще два примірники Євангелія, надрукованого у місті Алеппо друкарем Абдаллою Захером.

 

Паралельно із дослідженням розпочато і зйомки документального фільму про Євангеліє від Мазепи, де автор Ігор Осташ разом із режисером Станіславом Литвиновим хочуть розповісти захопливу подорож цього видання у віках, а також про унікальну постать Абдалли Захера, друкаря Євангелія, як ще одну ниточку історичного зв'язку між Близьким Сходом, тепер Сирією, Ліваном та Україною.

У фільмі будуть цікаві подробиці взаємин між патріархом Антіохійським та гетьманом Мазепою. А також глядачі зможуть побачити унікальні кадри пам'яток Лівану – Святої Землі, які тісно пов'язані з історією України.

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Свята Маргарита Шотландська. Англійська Троянда з українським корінням

Вона народилася і жила у часи Середньовіччя. Завдяки їй русинська (українська) кров і сьогодні тече у венах представників аристократичних, монарших родів Великої Британії, поєднавши собою англосакську династію та рід київського князя Ярослава Мудрого.

Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор

Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.

Коротка історія шкільного харчування в Україні: від УРСР до сьогодення

Щороку у вересні батьки вкотре ведуть своїх дітей до школи: хтось, очікуючи на урочисту лінійку, у святковому одязі, а хтось – у буденних джинсах. Не секрет, що шкільна система освіти нині не відповідає потребам часу, і її всіляко намагаються реформувати. Тому в одних школах – віршики та квіточки, а в інших – жодних урочистостей. Як відомо, окрім отримання знань, участі в розвагах, набуття навиків соціалізації та стресостійкості, учні, щодня перебуваючи в освітньому просторі навчального закладу, також вживають їжу. Але мало хто знає історію становлення системи шкільного харчування в Україні, що та як смакувало українським школярам у минулому й смакує сьогодні.