Спецпроект

У Музеї окупації Латвії - виставка про Голодомор

11 вересня у Музеї окупації Латвії в Ризі відбудеться відкриття виставки "Голодомор в Україні 1932-1933 років — геноцид українського народу".

Захід приурочено до 80-х роковин Голодомору в Україні, повідомляє Конгрес українців Латвії.

Основу виставки складають плакати, архівні матеріали, документи тих часів, фільми про Голодомор 1932-1933 років.

За словами організаторів, дана виставка — висвітлення історичної правди про злочини тоталітарного режиму більшовиків на території України, переосмислення трагедій минулого і вшанування пам’яті невинно вбитих людей.

"Знайдені архівні документи вищих партійних та державних органів влади Радянського Союзу, а також документи міжнародних організацій підтверджують, що Голодомор є геноцидом українського народу, а голод використовувався як зброя масового знищення людей, - зазначають організатори виставки.

Відвідувачі ознайомляться з фотографіями і періодичними виданнями того часу, публіцистичними творами вітчизняних і зарубіжних літераторів, науковими працями дослідників, спогадами свідків голоду, рецептами сурогатних страв, за допомогою яких люди намагалися вижити. 

Виставка буде представлена в місті Ризі в Музеї окупації Латвії з 11 вересня по 11 жовтня та в місті Єлгава у листопаді.

Як відомо, цього року відзначають 80-і роковини Голодомору-геноциду 1932—1933 років в Україні. Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору, створений у 2010 році, вже розпочав підготовку до проведення пам’ятних заходів 23 листопада.

Нагадаємо, що у грудні 2010 року президент України Віктор Янукович відмовився відвідати цей музей, хоча візит у нього передбачений державним протоколом Латвії.

Музей окупації Латвії (латис. Latvijas Okupācijas muzejs) - музей в Ризі, експозиція якого висвітлює період історії Латвії з 1940 до 1991 року.

Цей період підрозділяється творцями експозиції на три етапи, які мають такі назви: "перший рік радянської окупації (1940-1941)", "окупація нацистською Німеччиною (1941-1944)" і "повоєнна радянська окупація (1944-1991) ".

Заснований в 1993 році. Фонди Музею складають близько 30 тисяч документів, фотографій, письмових, усних та матеріальних свідчень, що відображають історію Латвії з 1940 по 1991 рік, а також пам'ятні речі з місць ув'язнення і спецпоселення.

Дивіться також: 

Екскурсія музеєм окупації Латвії. ФОТО

Екскурсія меморіалом пам'яті жертв Голодомору. ФОТО

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.