Спецпроект

Дніпропетровський музей кличе на фестиваль з хіп-​​хопом і бійками

Наступної суботи, 21 вересня, Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького запрошує всіх на молодіжне свято під відкритим небом "Гончарне коло".

Про це пише dp.vgorode.ua.

Свято "сили, мужності та енергії" проходитиме на площі біля музею. Тут розгорнеться справжня гончарна майстерня, де зіллються в єдине ціле дві стихії - глина і вогонь. Кожен бажаючий зможе взяти участь у майстер-класах від кращих гончарів міста і спробувати свої сили на гончарному крузі. Гості свята зможуть не тільки на власні очі побачити, як складається справжня гончарна піч, а й випалити в ній власний шедевр.

Весь день буде діяти ярмарок виробів гончарів і керамістів. Майстри з Дніпропетровська та області привезуть на продаж всілякі глиняні вироби.

Організатори також обіцяють яскраву концертну програму: виступи кращих бойових шкіл Дніпропетровська, сучасних танцювальних колективів та молодіжних музичних груп.

Фіналом свята, як завжди, стане фаєршоу від театру вогню "Елементи".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.