У Берліні ліквідували могилу автора нацистського гімну. ФОТО

У Берліні на цвинтарі Св. Миколая повністю зрівняли з землею могилу колишнього штурмфюрера СА Горста Весселя. З місця поховання прибрали могильну плиту. Причиною цього кроку стало паломництво до могили ультраправих радикалів.

Про це повідомляє ТСН із посиланням на німецьку газету Berliner Кurier. 

Після об'єднання Німеччини це місце стало буквально притягувати до себе неонацистів, які влаштовували на кладовищі вахти пам'яті. На річницю з дня смерті Весселя вони завжди збиралися тут і покладали вінки.

"Нам набридли візити неонацистів, - сказав священик Юрґен Квандт. - Це було огидно. Прославлянню ідеології треба було покласти край, тому ми видалили могильну плиту".

 Могила Весселів у 1930-х

Ім'я нациста прибрали з надгробної плити ще в 1945 році. На камені залишилося тільки ім'я його батька - пастора Людвіґа Весселя, поруч з яким був похований Горст. Протестант Людвіґ Вессель якраз і служив у церкві Святого Миколая - одній із найдавніших у Берліні.

 Школярі Третього рейху на могилі, яку охороняють соратники Весселя

Євангельська церква і керівництво кладовища намагалися чинити опір постійним зборищам неонацистів. У 1999 році директор кладовища Вольфґанґ Айгнер зі своєю собакою перегородив дорогу групі неонацистів, після цього на нього напали в його власній квартирі, розташованій на кладовищі.

Могила у 2011 році. Фото: panoramio.com

У 2000 році неонацисти хотіли влаштувати масову демонстрацію з нагоди 70-річчя "мученицької смерті" Весселя, проте захід було заборонено поліцією. Тим часом лівацькі активісти викопали череп Весселя, утопивши його в річці Шпрее. Досі невідомо, чи це був череп штурмовика, чи його батька-пастора.

Ліваки пофарбували камінь. Напис: "Немає спокою нацистам". Фото: linksunten.indymedia.org

Однак неонацистські візити до могили Весселя не припинялися. Дирекція кладовища регулярно видаляла з могили троянди з коричнево-біло-червоними стрічками та інші "знаки уваги".

Горст Вессель (1909-1930) - нацистський активіст, штурмовик СА (SturmAbteilung) - воєнізованих підрозділів Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (NSDAP).

Він є автором вірша "Угору стяг" ("Die Fahne hoch"), що після смерті Весселя став словами гімну націонал-соціалістів. Після смерті штурмовика (важко поранений у сутичці з членом Компартії Німеччини) був героїзований нацистами, отримавши статус "мученика".

 Горст Вессель на чолі свого підрозділу СА "Штурм 5". Нюрнберг, 1929 рік

У середовищі СА була ліва опозиція, яку Гітлер ліквідував під час "ночі довгих ножів" у 1934 році. Після цього основною бойовою організацією NSDAP стали СС.

Як відомо, у березні 2012 року влада австрійського міста Леондінге знесла надгробний пам'ятник із могили батьків Адольфа Гітлера, оскільки це місце стало культовим для неонацистів.

У липні 2011 року з тих же причин за рішенням місцевої влади Німеччини було знищено могилу одного з чільних діячів нацистської партії Рудольфа Гесса. Прах Гесса при цьому спалили й розвіяли над морем.

Дивіться також інші матеріали за темами "Нацизм" і "Некрополі"

«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.