У Криму презентують збірник про досвіди примирення між народами

В Симферополі учасники кримської ініціативи "Діалог істориків" презентують збірник матеріалів міжнародної конференції "Спірна історія та гармонізація міжетнічних відносин: шляхи до діалогу".

Конференція відбулася в селі Піщане (Алма-Тамак) Бахчисарайського району.

Ініціатива "Діалог істориків" народилася в рамках проекту "Кримський політичний діалог", який працює з 2009 року і спрямований на створення системних механізмів запобігання насильницьких конфліктів у Криму.

Історики з різних етнополітичних груп АР Крим та Севастополя, які беруть участь в проекті, поділяють думку, що історія в Криму постійно оспорюється і тому є поділяючим фактором. Ініціатори "Діалогу істориків" пропонують академічному середовищі і суспільству приклад нового підходу до вивчення, викладання та популяризації історії в кримському соціумі.

Конференція, збірник матеріалів якій буде представлений громадськості, стала першим публічним заходом ініціативи "Діалог істориків".

У виданні представлені доповіді провідних експертів з України, Росії, Вірменії, Грузії, Ізраїлю, Палестини, Німеччини та Італії, які поділилися своїм досвідом інноваційних підходів до історичної науки, освіти, і вибудовування історичної політики в розділених спільнотах.

З матеріалів збірника, зокрема, можна дізнатися про досвід "історичної дипломатії" в грузино-абхазькому конфлікті професора Г. Анчабадзе, спроби використання подвійного наративу в ізраїльсько-палестинському підручнику і створення спільного підручника історії для різних мовних груп Південного Тіролю, думка професора Н. Яковенко про "спірну історію" у дослідницьких проектах 2013 (на прикладах грантових заявок з Росії, України і Білорусі), роздуми екс-міністра закордонних справ НДР М. Меккеля про історичне примирення в Німеччині та Східної Європи.

У збірнику також представлений документ "Принципи Кримської платформи "Діалог істориків", розроблений учасниками ініціативи як декларація своїх поглядів і заклик до професійного співтовариства істориків.

Час і місце презентації: 16 жовтня 2013 року, 13:00. Сімферополь, вул. Ялтинська, 20, 2-й корпус ТНУ ім. В. Вернадського, каб. № 908.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.