На Волині знайшли масове поховання поляків

Масове поховання знайшли українські та польські археологи під час спільних розкопок в Володимирі-Волинському, що на Волині.

Про це повідомляє ВВС із посиланням на "Ґазету Виборчу".

За кокардами на шапках загиблих та військовими і поліцейськими ґудзиками на одязі було встановлено, що в похованні знаходяться рештки понад 300 поляків.

За словами видання, всі вони були вбиті пострілом у потилицю в 1940-41 роках та, скоріш за все, були жертвами НКВД.

На даний момент ідентифікувати загиблих вкрай важко.

"Можемо тільки робити припущення. Це могли бути полонені, які будували бункери лінії Молотова. А, може, це були в’язні місцевої в’язниці, яких вбили совєти перед тим, як Володимир-Волинський зайняли німці після 22 червня 1941 року", - каже журналіст Павел Боболовіч, який був присутній на розкопках.

Пошукові роботи проводяться на території старовинного городища.

"Це дуже складна робота. Довкола багато місць масових вбивств, де поховані жертви. Всього в цьому місці поховано понад 2000 людей, більшість з яких – громадяни Польщі", - каже Боболовіч.

На цьому місці НКВД розстрілював як поляків так і українців, а після літа 1941 року нацисти проводили тут розстріли євреїв, додає видання.

Як відомо, уперше останки розстріляних у 1940-х людей було знайдено під час археологічних розкопок у Володимирі-Волинському у 2011 році.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.