На Волині знайшли масове поховання поляків

Масове поховання знайшли українські та польські археологи під час спільних розкопок в Володимирі-Волинському, що на Волині.

Про це повідомляє ВВС із посиланням на "Ґазету Виборчу".

За кокардами на шапках загиблих та військовими і поліцейськими ґудзиками на одязі було встановлено, що в похованні знаходяться рештки понад 300 поляків.

За словами видання, всі вони були вбиті пострілом у потилицю в 1940-41 роках та, скоріш за все, були жертвами НКВД.

На даний момент ідентифікувати загиблих вкрай важко.

"Можемо тільки робити припущення. Це могли бути полонені, які будували бункери лінії Молотова. А, може, це були в’язні місцевої в’язниці, яких вбили совєти перед тим, як Володимир-Волинський зайняли німці після 22 червня 1941 року", - каже журналіст Павел Боболовіч, який був присутній на розкопках.

Пошукові роботи проводяться на території старовинного городища.

"Це дуже складна робота. Довкола багато місць масових вбивств, де поховані жертви. Всього в цьому місці поховано понад 2000 людей, більшість з яких – громадяни Польщі", - каже Боболовіч.

На цьому місці НКВД розстрілював як поляків так і українців, а після літа 1941 року нацисти проводили тут розстріли євреїв, додає видання.

Як відомо, уперше останки розстріляних у 1940-х людей було знайдено під час археологічних розкопок у Володимирі-Волинському у 2011 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".