На Волині знайшли масове поховання поляків

Масове поховання знайшли українські та польські археологи під час спільних розкопок в Володимирі-Волинському, що на Волині.

Про це повідомляє ВВС із посиланням на "Ґазету Виборчу".

За кокардами на шапках загиблих та військовими і поліцейськими ґудзиками на одязі було встановлено, що в похованні знаходяться рештки понад 300 поляків.

За словами видання, всі вони були вбиті пострілом у потилицю в 1940-41 роках та, скоріш за все, були жертвами НКВД.

На даний момент ідентифікувати загиблих вкрай важко.

"Можемо тільки робити припущення. Це могли бути полонені, які будували бункери лінії Молотова. А, може, це були в’язні місцевої в’язниці, яких вбили совєти перед тим, як Володимир-Волинський зайняли німці після 22 червня 1941 року", - каже журналіст Павел Боболовіч, який був присутній на розкопках.

Пошукові роботи проводяться на території старовинного городища.

"Це дуже складна робота. Довкола багато місць масових вбивств, де поховані жертви. Всього в цьому місці поховано понад 2000 людей, більшість з яких – громадяни Польщі", - каже Боболовіч.

На цьому місці НКВД розстрілював як поляків так і українців, а після літа 1941 року нацисти проводили тут розстріли євреїв, додає видання.

Як відомо, уперше останки розстріляних у 1940-х людей було знайдено під час археологічних розкопок у Володимирі-Волинському у 2011 році.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.