На Львівщині будують пам'ятник жертвам Голокосту

У містечку Рава-Руська (Львівська область) будуть меморіал загиблим у роки Другої світової війни євреям.

Проект реалізують за підтримки німецького уряду та ініціативи Берлінського офісу американського єврейського комітету, повідомляє Радіо Свобода.

Меморіал у Рава-Руській облаштовують на місці, де в роки німецької окупації було вбито п’ять тисяч євреїв, у тому числі жінок, дітей і літніх людей. Більшість із них були мешканцями Рава-Руського ґетто, а також утікачами з потягів, що везли євреїв у табір смерті у Белжець (нині територія Польщі).

У радянський час землю звідти вивозили на дороги. Поруч із планованим меморіалом пам’яті розташовано єврейський цвинтар, де збереглися старі плити. Тут зведуть стіну пам’яті. 

"Цих людей вбили, нікого не ховали, всіх просто закинули в спільну могилу, - зазначив представник комітету Моріс Герфшт. - Коли ми сюди приїхали, то кості були скрізь. Було дуже боляче на це дивитись, бо за єврейським законом, душа неспокійна, коли її тіло неспокійне", – каже Моріс Герфшт.

За даними дослідників, загалом у Раві-Руській нацисти вбили близько 17 тисяч євреїв. 

До війни більшість мешканців містечка складали євреї. Після німецької окупації корінних жителів майже не залишилось, а з 6 тисяч євреїв у місті вижили близько 20, яких переховали місцеві жителі, ризикуючи власним життям.

Меморіали облаштують ще на чотирьох місцях масового розстрілу євреїв

Мер Рава-Руської Ірина Верещук наголосила, що трагедія євреїв, які жили у місті, творили його атмосферу, це важлива історія міста, про яку потрібно пам’ятати і пошанувати загиблих, турбуватись про місце їхнього поховання.

До кінця осені цього року меморіал планують повністю збудувати, а вже навесні відкрити. У рамках "Програми облаштування місць масового розстрілу євреїв під час Другої Світової війни у гідні місця пам’яті" наступного року буде пошановано ще чотири таких місця в Україні.

Дивіться також інші матеріали за темами "Євреї", "Голокост" і "Монументи"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.