АНОНС: Телевізійна ІП - про сварки львів'ян із Грушевським

Львів’яни розсварилися з Грушевським через його авторитаризм, а король Данило ніколи не був Галицьким.

Про це йтиметься в ефірі телепередачі "Історична правда з Вахтангом Кіпіані" на телеканалі ZIK.

Найвидатніший український історик Михайло Грушевський за роки життя і роботи у Львові розсварився чи не з усіма місцевими українськими громадсько-політичними діячами (зокрема і з сусідом Іваном Франком).

Причиною цього, на думку авторитетних українських галичан початку XX століття, була "авторитарність" Михайла Сергійовича.

Сам же майбутній Президент Української Народної Республіки Грушевський закидав тогочасним провідникам української нації, які діяли на території (і за правилами) Австро-Угорської імперії, "надмірний демократизм" під час прийняття найважливіших для нації рішень, який (за його оцінками) переростав у "забалакування проблем".

Про це та про інші маловідомі сторінки "львівського періоду" життя Михайла Грушевського в ефірі телепрограми "Історична правда" у вівторок, 8 жовтня, розповість доктор історичних наук Леонід Зашкільняк.

У другій частині програми історик, співзасновник Українського Геральдичного товариства Іван Сварник пояснить, чому звичне для багатьох іменування фундатора міста Лева – Данила Романовича (з Рюриковичів) Данилом Галицьким є несправедливим і неточним (з погляду історичних фактів).

Дослідник історії Львова – пан Сварник – у дискусії з ведучим програми аргументовано пояснюватиме, чому саме керівника фактично найбільшої на території тогочасної Європи держави (Галицько-Волинської) обґрунтовано називати повноцінним королем.

Ба більше, Данило Романович мав усі підстави на початку XIII століття йменуватися навіть імператором, нарівні з керівниками найвпливовіших тогочасних держав у Західній Європі.

А титулування найвидатнішого очільника Галицько-Волинської держави Данилом Галицьким Іван Сварник вважає намаганням принизити роль і значимість цього державного утворення на догоду російській імперській історіографії.

"Історична правда з Вахтангом Кіпіані" – щовівторка о 22:00 на телеканалі ZIK.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.