АНОНС: Телевізійна ІП - про сварки львів'ян із Грушевським

Львів’яни розсварилися з Грушевським через його авторитаризм, а король Данило ніколи не був Галицьким.

Про це йтиметься в ефірі телепередачі "Історична правда з Вахтангом Кіпіані" на телеканалі ZIK.

Найвидатніший український історик Михайло Грушевський за роки життя і роботи у Львові розсварився чи не з усіма місцевими українськими громадсько-політичними діячами (зокрема і з сусідом Іваном Франком).

Причиною цього, на думку авторитетних українських галичан початку XX століття, була "авторитарність" Михайла Сергійовича.

Сам же майбутній Президент Української Народної Республіки Грушевський закидав тогочасним провідникам української нації, які діяли на території (і за правилами) Австро-Угорської імперії, "надмірний демократизм" під час прийняття найважливіших для нації рішень, який (за його оцінками) переростав у "забалакування проблем".

Про це та про інші маловідомі сторінки "львівського періоду" життя Михайла Грушевського в ефірі телепрограми "Історична правда" у вівторок, 8 жовтня, розповість доктор історичних наук Леонід Зашкільняк.

У другій частині програми історик, співзасновник Українського Геральдичного товариства Іван Сварник пояснить, чому звичне для багатьох іменування фундатора міста Лева – Данила Романовича (з Рюриковичів) Данилом Галицьким є несправедливим і неточним (з погляду історичних фактів).

Дослідник історії Львова – пан Сварник – у дискусії з ведучим програми аргументовано пояснюватиме, чому саме керівника фактично найбільшої на території тогочасної Європи держави (Галицько-Волинської) обґрунтовано називати повноцінним королем.

Ба більше, Данило Романович мав усі підстави на початку XIII століття йменуватися навіть імператором, нарівні з керівниками найвпливовіших тогочасних держав у Західній Європі.

А титулування найвидатнішого очільника Галицько-Волинської держави Данилом Галицьким Іван Сварник вважає намаганням принизити роль і значимість цього державного утворення на догоду російській імперській історіографії.

"Історична правда з Вахтангом Кіпіані" – щовівторка о 22:00 на телеканалі ZIK.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.