Спецпроект

АНОНС: телевізійна ІП про роль "комуністичних" тез у Волинській трагедії

1 жовтня програма "Історична правда з Вахтангом Кіпіані" представить нетипову історіографічну позицією - мовляв, причиною кривавого протистояння українців і поляків на Поліссі у першій половині XX століття стали переважно соціальні, а не ідеологічно-політичні причини.

Гостем програми "Історична правда" буде професор історії Богдан Гудь. У Польщі нещодавно вийшла його книга "Українці і поляки на Наддніпрянщині, Волині і в Східній Галичині у ХІХ і першій половині ХХ століття. Нарис історії етносуспільних конфліктів".

Це рідкісний випадок, коли широке коло читачів у РП зможе ознайомитися з аргументованою позицією українського науковця стосовно причин і наслідків макабричних подій на Волині у 1940-х роках.

У дискусії ведучого програми Вахтанга Кіпіані із запрошеним експертом, з-поміж іншого, йтиметься про те, наскільки аргументованим є судження, що Волинська трагедія 1943-1944 рр. - це все-таки селянська війна за землю сусіда, а не погроми "геноцидального характеру".

Так, зокрема, пан Гудь розповість, чому саме вважає, що на Волині спершу комуністичні агітатори використовували націоналістичні гасла (до 1939 р.), а в роки Другої світової - вже українські націоналісти не цуралися ідеологічних методів, притаманних радше прихильникам "вчення Леніна".

"Історична правда з Вахтангом Кіпіані" - щовівторка о 22:00 на телеканалі ZIK

У другій частині програми - розповідь про благородну діяльність товариства пошуку жертв війни "Пам'ять", активісти якого добровільно у свій вільний час (і власним коштом) розшукують місця, в яких під час боїв різних воєн загинули солдати. Пошуковці відкопують останки вояків різних армій і перепоховують їх за християнським звичаєм.

Також ітиметься про інший важливий напрям роботи товариства "Пам'ять" - реконструкцію (відтворення) аматорами історії битв, які точилися на території Галичини під час Першої і Другої світових воєн і навіть після 1945 року.

Дивіться також:  "Історик Богдан Гудь: "Суперечки про "геноцид" на Волині вигідні Росії"

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.