2013: Телевізійна "Істправда" про Волинську трагедію

"Історична правда з Вахтангом Кіпіані" робить спробу максимально різнобічно та об’єктивно проаналізувати весь комплекс причин кривавого конфлікту українців та поляків на Волині, що запалав більш ніж 70 років тому.

Ведучий Вахтанг Кіпіані зібрав масив свідчень та коментарів аналітиків і безпосередніх учасників подій на території Волині і у Польщі.

Зокрема, можна буде почути думки з приводу Волинської трагедії екс-міністра закордонних справ Польщі Адама Ротфельда (уродженця м. Перемишляни), знаного композитора Кшиштофа Дембського (батько якого дивом вижив під час різні на Волині у 1943-му році), екс-губернатора Волинської області Бориса Клімчука (дядька якого по-звірячому вбили поляки), голови Об’єднання українців Польщі Петра Тими та єдиного етнічного українця у парламенті РП – Мирона Сича.

Лейтмотивом програми "Історична правда з Вахтангом Кіпіані" 9 липня можна вважати висловлювання запрошеного у студію експерта – історика Володимира В’ятровича, який цитує висловлювання Хосе Ортеґи-і-Ґассета. Іспанський філософ, говорячи про необхідність не забувати про уроки минувшини сказав: "Історія не вчить нас, що робити в майбутньому, але чітко вказує, чого не варто робити в майбутньому".

Історик В’ятрович переконаний, що прикрі наслідки польсько-українського конфлікту у 40-их роках минулого століття – "це якраз та історія, яка каже, чого робити не можна".

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.