Спецпроект

Німеччина хоче забрати картини у кримського музею

У Сімферопольському художньому музеї зберігаються полотна, які до Другої світової війни входили до зібрання Музею Сюрмонд-Людвіга в Ахені. Німецька сторона запропонувала обміняти п'ять Ахенських картин, які зберігаються в Сімферополі, на полотна аналогічної епохи, рівноцінні за художнім значенням та ринковою вартістю.

Про це пише gigamir.net.

Які саме картини хоче повернути собі Німеччина, директор музею Ахена Петер ван ден Брінк не говорить. "Можу лише повідомити, що ми абсолютно свідомо вибирали не найзначніші і дорогі картини, а ті, які мають емоційне значення для жителів Ахена", - зазначив він.

Картини з обмінного фонду директор музею Сімферополя Лариса Кудряшова бачила тільки на фотографії і від коментарів утрималася. "Але якщо мова не буде йти про рівноцінний обмін, то він просто не відбудеться", - заявила директор музею.

Однак планується не тільки забрати п'ять картин, але і вимагати у Сімферополя визнати Музей Сюрмонд-Людвіга в Ахені власниками решти зібрання. Щоправда, при цьому картини будуть передані в оренду кримчанам.

Зараз у цих полотен немає статусу. Ахенські картини передали в Сімферополь в якості компенсації за важкі втрати, понесені музеєм в роки війни. Щоправда, вважається, що компенсація все ж не рівнозначна, адже до війни сімферопольський музей володів одним з найбагатших зібрань Радянського Союзу, а нацисти повністю розорили установу.

Коли розвалився Радянський союз, картини з Ахена були включені в національний музейний фонд України. Однак з точки зору міжнародного права подібна "компенсація" не є правочинною. Законним власником картин, як і раніше, є місто Ахен.

Виходить, що виставити ці картини за кордоном не можна: тоді Німеччина може вимагати їх видачі. Конфлікту не хочуть ні в Сімферополі, ні в Ахені, тому Музей Сюрмонд-Людвіга запропонував підписати з сімферопольським музеєм договір про те, що картини передаються у користування України строком на 50 років.

При этом Украина должна признать право собственности немецкого музея на картины. Как только договор будет подписан, картины можно будет выставлять в других странах. В соглашении можно оговорить право на продление его срока действия на последующие 50 лет. 

При цьому Україна повинна визнати право власності німецького музею на картини . Як тільки договір буде підписаний , картини можна буде виставляти в інших країнах. В угоді можна обумовити право на продовження його терміну дії на наступні 50 років.

Директор Ахенського музею визнав, що після закінчення договору Німеччина теоретично зможе зажадати картини назад. "Але до того часу ситуація в світі буде зовсім іншою, Україна давно буде частиною єдиної Європи ...", - підсумував ван ден Брінк.

Лариса Кудряшова поки що поставилася до пропозиції з Ахена стримано. "Це всього лише пропозиція. Ми повинні її уважно розглянути і оцінити, зокрема, з юридичної точки зору".

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.