Спецпроект

Британський музей історії розвідки ігнорує "досьє Сноудена"

Bletchley Park не збирається включати викриття екс-співробітника ЦРУ США до експозиції про кібербезпеку.

Про це пише ruvr.ru.

Депутати Британського парламенту Джуліан Хапперт ("Ліберальні демократи"), Рорі Стюарт і Домінік Рааб (Консервативна партія) заявили, що небажання визнати вплив на суспільство публікацій з "досьє Сноудена" про методи роботи сучасних розвідок Великобританії та США "загрожує підірвати репутацію" музею.

Проте офіційний представник Bletchley Park заявила, що музей і спонсор експозиції, яким виступає американський виробник антивірусних рішень McAfee, сповнені рішучості не включати "досьє Сноудена" в експозицію.

Депутати закликали музей звернути увагу на наслідки масової стеження з боку спецслужб. Але в Bletchley Park не схильні погоджуватися, побоюючись, що це "може мати на увазі підтримку дій Сноудена". 

Парламентарі у відповідь на подібні заяви звинуватили музей розвідки у спробі "відретушувати історію". "Це або історична виставка, або ні", - зазначив Домінік Рааб. Він вважажє, що викриття Сноудена - велика подія нашого часу, яка справила величезний вплив на дебати про стеження і право на приватне життя. 

Британський музей історії розвідки створено на базі секретного комплексу Bletchley Park в англійському графстві Бакінгемшир.

За часів Другої світової війни тут був центр радіорозвідки Великобританії. Його спеціалісти зламали шифрувальну машину нацистів Enigma.

Комплекс був попередником сучасної електронної розвідки королівства "Штаб урядового зв'язку" (GCHQ), що опинилася в центрі скандалу на тлі викриттів Сноудена. Наразі головою музею Bletchley Park є колишній глава служби зовнішньої розвідки Великобританії МІ-6 (2004-2009) сер Джон Скарлетт.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.