Спецпроект

Продовжують забудовувати територію Київської фортеці. ФОТО

Територія Васильківського укріплення у складі пам'ятки-музею національного значення "Київська фортеця" забудовується.

Про це у своєму блозі повідомив краєзнавець Микола Афанасьєв.

Блогер наводить зображення, які мають свідчити про те, що "елітна" забудова виникла як раз на "особливо охороняємих" законом землях:

 Забудова позначена жовтою цяткою

Супутникове фото березня 2014 року:

Будівництво - ліворуч від вежі №3 (так звана Прозоровська) Васильківського укріплення (вул.Щорса, 34)

Як випливає із наданих Афанасьєвим фото, хмарочос біля історичної пам'ятки споруджує державна компанія "Укрбуд":

 "Вул. Щорса, 34 у Печерському районі"

Київська фортеця є одним із претендентів на звання "7 чудес України" в категорії "фортеці". Це найбільше земляне укріплення (XVIII-XIX сторіч) в Європі. Територія історика-археологічного музею займає 140 гектарів.

Вежа №3. Уже давно в ній (і редюїті №1) розміщуються Внутрішні війська МВС

Напередодні футбольного чемпіонату Євро-2012 будівельники зруйнували частину історичного валу одного з укріплень фортеці - Косий Капонір - заради зведення інфраструктури біля НСК "Олімпійський".

Васильківське укріплення – самостійний фортифікаційний комплекс у складі Київської фортеці, збудований у 1831–1844 рр. З цього укріплення почалося будівництво Нової Печерської фортеці.

 Загальний вигляд укріплення у 1918 році і місце нинішньої забудови. Фото: Веб-енциклопедія Києва

В сторону поля Васильківське укріплення було орієнтоване земляними валами, равеліном, капоніром та іншими фортифікаційними спорудами.

Передпілля укріплень прикривала так звана горжева стіна з воротами, що об’єднувала редюїт №1 (напівкругла вежа №1) з двома круглими вежами Вежа №2 (Кругла вежа) та Вежа №3 (Прозоровська вежа).

 Ліворуч - вежа №2, посередині - редюїт №1, праворуч - вежа №3 і місце забудови

З 1839 р. окремі казарми укріплення використовувалися військовим госпіталем, з 1863 р. – для утримання в’язнів, 1868–1877 рр.– розміщення військововиправної роти. Після 1897 р. пристосовано під склади, бійниці зовнішніх фасадів веж замінено вікнами.

У радянський час в приміщеннях Васильківського укріплення розміщувалися військові об’єкти. Зараз в приміщеннях колишніх редюїту №1 та Прозоровської вежі розміщено військову частину Внутрішніх військ.

Година папуги. Діти пишуть Сталіну

Чапський чув, як тут кажуть: "То чорт дорогою іде". Нібито, якщо кинути у вихор сокирою — потече кров. Дивні тут забобони. Учора ті "чорти" вилися попід ногами і перебігали дорогу збудженим і усміхненим колегам Чапського. Він заздрив щастю колег, які вже пішли за колючий дріт і табірні мури у далекий, широкий світ.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Лютнева драма президента Бенеша

За столом в кабінеті президента Чехословаччини на Празькому Граді сидів сивий хворий чоловік. Президенту Едвардові Бенешу було лише 63 роки, проте постійні хвороби і тиск з боку політичних опонентів цілковито виснажили його. Президент щойно підписав призначення нового комуністичного уряду. Його держава, яку він власноруч засновував, будував і за яку бився десятиліттями, провалювалася в морок комуністичної диктатури. І під вироком Чехословаччині стояв його, Едварда Бенеша, підпис. Одного з найбільших демократів в історії центральної Європи ХХ століття.

Панас Мирний у 1917 році. Живий і голодний статський радник

Ні, Панас Мирний не помер у ХІХ столітті. Він та Іван Нечуй-Левицький - два письменники-класики, хто пережив революцію. І хоча його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" вивчали в школі всі без винятку покоління українців, для більшості цей факт - неабияка новина.