КМДА зібралося віддати "Київську фортецю" державі

КМДА підготувала проект рішення Київради "Про надання згоди на безоплатну передачу цілісного майнового комплексу Національної історико-архітектурної пам'ятки-музею "Київська фортеця".

Про це повідомила прес-служба голови комісії Київради з питань культури та туризму Олександра Бригинця.

Депутат пояснив важливість прийняття Київрадою питання передачі Фортеці тим, що київська громада не має достатніх ресурсів, щоб утримувати "Київську фортецю" в належному стані. Пам'ятка не охороняється. Також співробітники музею не отримують надбавки за звання "національного".

"Передача музею до державної власності є найкращим виходом з ситуації. Сподіваюся, зазначений документ буде винесений на одну з найближчих сесій Київради", - наголосив Бригинець.

Нагадаємо, питання щодо передачі Київської фортеці до державної власності було винесене на сесію Київради ще 14 липня 2011 року. Його зняли з розгляду, мотивуючи це проханням голови КМДА Олександра Попова, який нібито планує розмістити на території фортеці Музей історії Києва .

Згодом виявилося, що башту №4 за адресою вул. Старонаводницька, 2 - що входить до музейного комплексу - хочуть передати у приватні руки. Ще пізніше, зі слів одного з чиновників КМДА, депутатам стало відомо, що питання гальмують, бо фортецю хочуть обміняти або продати.

Київська фортеця є одним із претендентів на звання "7 чудес України" в категорії "фортеці". Це найбільша земляна фортеця в Європі.  

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.