У Криму пропонують замінити "депортованих" на "репресованих"

Директор кримського болгарського культурного центру "Ізвор" Іван Абажер запропонував зробити єдиний день жалоби для всіх депортованих народів Криму.

Про це він повідомив на засіданні круглого столу в Сімферополі, передають Крим.Реалії.

"Хочу виступити з ініціативою проведення траурних заходів усіх депортованих народів в одну дату, - сказав Абажер. - Я думаю, що так ми будемо краще розуміти один одного. Це дасть нам можливість вийти на новий рівень відносин".

Круглий стіл був присвячений "заходам із реабілітації вірменського, болгарського, грецького і кримськотатарського народу".

Також під час засідання керівник юридичної служби "Алтин ярук" Енвер Умеров запропонував статус народів, депортованих з Криму, замінити на репресованих.

"Реабілітація була нав'язана нам українською державою, - заявив Умеров. - Ніхто не повинен нас реабілітувати. Ми - кримські татари, болгари, німці є репресованими".

Умеров наголосив, що кримінальний кодекс РФ не містить поняття "депортація" як санкцію за покарання.

"Таке поняття, як депортація, можна застосовувати до повій, до громадян, які порушили закон, - наголосив кримськотатарський юрист. - Ми підготували законопроект про те, щоб республіканський комітет вилучив зі своїх документів поняття "депортовані". 

Як відомо, у квітні 2014 року президент РФ Владімір Путін підписав указ про "реабілітацію" кримськотатарського та інших народів Криму, що постраждали від сталінських репресій. У відповідь лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв заявив, що Росія сама має реабілітуватися перед татарами.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.