Мінкульт РФ вважає недоцільним пам'ятати про жертв репресій

Міністерство культури Російської Федерації визнало програму "Про увічнення пам'яті жертв політичних репресій", підготовка якої ведеться з 2011 року, недоцільною.

Про це повідомляє Newsru.

Таким був результат обговорення федеральної цільової програми на 2014-2018 роки "Про увічнення пам'яті жертв політичних репресій", яка передбачала забезпечення доступу в архіви, підтримку музеїв історії репресій, а також соціальну підтримку жертв репресій.

У висновку Мінкультури містяться також експертні думки Мінфіну і навіть Мінкомзв'язку РФ.

Зокрема, у Мінфіні стверджують, що не бачать "підстав для прийняття і реалізації нових федеральних цільових програм", а на думку Мінкомзв'язку, реалізація проекту "може спричинити зайвий формалізм і невиправдані бюджетні витрати".

За висновком низки федеральних відомств, розробка окремої федерально-цільової програми наразі визнана недоцільною.

Окрім проблеми припинення бюджетного фінансування, існує і друга гостра проблема - гальмування чинних проектів на бюрократичному рівні, зазначає видання. Уповноважений із прав людини в РФ Владімір Лукін ще в грудні 2013 звертав увагу на те, що вже готові проекти украй повільно проходять необхідні етапи в бюрократичних інстанціях.

У зв'язку з подібною державною позицією активісти громадянської спільноти висловлюють думку про пошук альтернативних шляхів фінансування таких проектів.

Приміром, громадянська ініціатива "Остання адреса" і однойменний фонд увічнення пам'яті жертв політичних репресій, поповнюваний за рахунок добровільних пожертвувань громадян і організацій, займається встановленням меморіальних знаків на будинках, мешканці яких були репресовані в радянські часи.

Наразі позиція нинішньої влади РФ видається "цілеспрямованою та комплексною", наголошують журналісти.

Як відомо, у Пермському краї під загрозою закриття опинився Меморіальний музей історії політичних репресій "Перм-36", який є одним із найвідоміших пам'ятних місць жертв ГУЛАГу.

Бюджетна підтримка "Пермі-36" припинилася з травня цього року. У зв'язку з чим у музеї табору, де катувалися і вмирали в тому числі політв'язні-українці (зокрема, Василь Стус), відключено електрику і не проводяться екскурсії.

У червні 2013 року повідомлялося, що автори концепції єдиного підручника з історії для російських шкіл уникають говорити про політичні репресії в СРСР. Постаті радянських лідерів планувалося розглядати в контексті тих реформ, які вони здійснили.

Згідно з соціологічним опитуванням 2012 року, росіяни поступово забувають про сталінські репресії.

Дивіться також інші матеріали за темою "Кремль"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.