Росіяни забувають про сталінські репресії. СОЦІОЛОГІЯ

Більшість росіян вважають, що сталінські репресії дійсно були, і треба зберігати пам'ять про їхні жертви, проте частка таких респондентів зменшується.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на Фонд "Громадська думка" (ФОМ).

Згідно з результатами опитування, проведеного 21 жовтня в 100 населених пунктах 43 суб'єктів РФ серед 1500 респондентів, дві третини російських громадян (62%) згодні з тим, що в часи Сталіна в СРСР проводилися репресії.

Цей показник у порівнянні з підсумками аналогічного опитування в 2011 році знизився на тринадцять процентних пунктів (75%). Протилежної точки зору дотримуються 16% респондентів, що в два рази більше, ніж у 2011 році (8%). Не визначився зі своєю позицією кожен п'ятий (22%) учасник опитування.

Тим часом більшість опитаних респондентів (63%) підтвердили соціологам, що репресії ніяк не позначилися на їх сім'ях, торкнулися - сім'ю кожного шостого (15%). При цьому 7% повідомили, що в числі репресованих були родичі їхніх знайомих, ще 4% знають людей з подібною долею.

Як показало опитування, оцінка росіянами сталінських репресій залишається неоднозначною. Хоча половина (48%) респондентів вважають, що діям влади того часу немає виправдання, кожен третій (30%) визнав, що йому важко визначити допустимість репресій для радянської історії.

Готові виправдати дії радянських керівників 12% опитаних, 10% не визнають факт організації репресій.

В даний час дві третини росіян (60%) вважають, що День пам'яті жертв політичних репресій слід відзначати. Однак цей показник впав в порівнянні з 2011 роком на тринадцять відсотків (73%).

Проти того, щоб щорічно згадувати загиблих у період репресій, виступають 16% респондентів. Чверть (24%) не змогли однозначно відповісти на питання про необхідність проведення пам'ятних заходів.

Говорячи про майбутнє Росії, лише кожен п'ятий (20%) респондент з упевненістю заявляє, що політичні репресії в країні більше не повторяться.

Більше чверті (28%) відзначили низьку ймовірність повернення країни до сталінських методів "", 23% в перспективі цілком допускають появу нової хвилі репресій. Не змогли сформулювати свої уявлення 19% опитаних.

З 1991 року 30 жовтня в Росії відзначається День пам'яті жертв політичних репресій, які постраждали від Великого терору 1937-1938 років.

За соцопитування КМІС, проведеним  у червні 2011 року, 36% українців вважають Сталіна великим вождем.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.