На сайті Інституту історії НАНУ відкрився розділ "Блоги"

Інститут історії України Національної академії наук відкрив на своєму веб-порталі розділ "Історична публіцистика – Блоги".

Про це повідомила співробітник інституту, кандидат історичних наук Оксана Юркова.

Науковець зазначає, що ведення блогів українськими професійними істориками стає чимдалі актуальнішим завданням, причому виходячи як із внутрішніх, так і зовнішніх чинників. Тезово зазначу кілька з них.

"Беззастережно нагальним є завдання популяризації історії України, а тому нам треба терміново виходити поза межі свого вузькопрофесійного кола, - наголошує Юркова. - Адже кожен із нас, фахових істориків, повсякчас стикається із тим, що начебто більш ніж очевидні нам самим події або факти вітчизняної історії є абсолютно невідомими пересічним громадянам. Чом би нам не поділитись своїми знаннями?"

За її словами, формат блогу дає науковцям можливість розповісти про свої знахідки, висловитись "із приводу", розповісти про цікаві місця і навіть "витягнути" із власної монографії та адаптувати якийсь шматок тексту із розповіддю про щось варте уваги.

"Сповнену специфічної термінології багатосторінкову монографію середньостатистичний читач навряд чи подужає, а от кілька написаних доступною мовою сторінок – легко", - зазначила історик.

Також науковець додала, що завдяки блогам є можливість крок за кроком показувати, "як пишеться історія" і чому та як історики її "переписують", розкриваючи таким чином так звану "кухню" історичних досліджень.

"Велике значення має і часовий фактор – якщо публікації статті треба чекати у кращому випадку кілька місяців, то блогом можливо відреагувати навіть на подію, яка щойно відбулась або ж лише відбувається, - наголосила Юркова. - Під час інформаційної війни це є перевагою".

Підрозділ "Історична публіцистика – Блоги" розміщений у розділі "Проекти" офіційного сайту Інституту історії України НАНУ.

Істориків запрошують до співпраці.

Все за темою "Інтернет"

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.