У ПОЛТАВІ ПИТАЮТЬ, ЧИ ПОТРІБНА ВУЛИЦЯ ПЕТЛЮРИ

Полтавська міська рада запустила інтернет-опитування мешканців міста щодо перейменування вулиць, які "носять більшовицько-радянські назви".

Рада вирішила проконсультуватися з мешканцями Полтави у зв'язку зі збільшенням кількості звернень щодо перейменування, повідомляє сайт міськради.

Окремим питанням винесено перейменування вулиці Артема на вулицю Симона Петлюри.

"Звертаємося до Вас із проханням висловити свою думку щодо необхідності перейменування вулиць, що несуть більшовицько-радянські назви загалом, та перейменування у м. Полтава вулиці Артема на вулицю Симона Петлюри зокрема", ідеться в анонсі онлайн-голосування.

Проголосувати можна тут.

Наразі не можна переглянути статистику голосування. Результати обіцяють оприлюднити на сайті міської ради "згодом".

Симон Петлюра народився, жив і навчався у Полтаві. Проте чи не єдиним нагадуванням про його присутність у місті є меморіальна табличка з портретом на будівлі сучасного аграрного коледжу – колишньої духовної семінарії, в якій навчався майбутній отаман.

Рідна хата Петлюри була зруйнована ще в 1960-х рр., а господарські приміщення остаточно знесені в 2005 році (нині на тому місці постала багатоповерхівка).

Також: "Полтавський дядько Петлюри - святий РПЦ"

Подвійне життя КҐБіста Заваригіна: чи міг чекіст співпрацювати з ОУН?

Павло Заваригін бореться з українськими повстанцями на Тернопільщині та робить непогану кар'єру. Але в якийсь момент все починає йти не так, і врешті решт чекіст стріляє собі в голову. Збереглися спогади, згідно яких Заваригін насправді став агентом ОУН. Чи не цим пояснюється самогубство?

Як виглядає бункер на випадок ядерної війни під Херсонською ОДА

Це на всіх працівників обкому розраховувалося? — Ні, не на всіх, у разі удару рятується тільки керівництво. Вони спускаються в бункер, а решта гинуть.

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Два рукостискання до Грушевського. Моя зустріч з Надією Суровцовою

«Знаєте, у нас мешкає одна жінка… Вона може вам допомогти… Вона знає все… Якщо ви не боїтеся…» Я до сих пір пам’ятаю своє щире здивування. Чого б я мала боятися?!"