Бійці АТО з почестями перепоховали останки червоноармійця. ФОТО

Бійці миколаївської 79-ої окремої аеромобільної бригади знайшли в зоні АТО останки червоноармійця, який загинув під час звільнення Донбасу, і перепоховали їх із військовими почестями.

Про це у своєму Facebook повідомляє волонтер Юрій "Фенікс" Бірюков.

"Два тижні тому бійці 79-ої бригади зайняли стратегічну висоту на кордоні з росією, - пише активіст. - Почали обкопуватися, готувати позиції, зміцнюватися. І в одному з окопів виявили останки загиблого червоноармійця. Судячи з дати на газеті - у липні 1943 року".

 Червоноармієць, його взуття і диск із патронами до ручного кулемету

За словами волонтера, загиблий був кулеметником. Вочевидь, біг на позицію з двома дисками патронів від ручного кулемета Дегтярьова. Вибухом одірвало руку, відкинувши її на півтора метра. Диски так і залишилися в руках, загинув миттєво.

Окоп на місці вирви від вибуху, яким убило червоноармійця. Тут знайшли останки

Поруч із прахом знайшли небезпечну бритву з ініціалом "И" на лезі, газету і трохи різаного паперу для самокруток. Більше нічого суттєвого не збереглося.

 

Десантники викопали і склали останки радянського бійця, все сфотографували, викопали могилу і збиралися влаштувати урочисте поховання.

"Замкомбата ніс коробку з останками до могили, - пише "Фенікс". - І в цей момент наші позиції накрили з 120-мм міномета. А, так, це було під час перемир'я!"

"Сталінградець" - газета 4-го гвардійського механізованого корпусу Червоної армії. За липень 1943-го

Волонтер розповів, що замкомбата разом із коробкою впав в окоп, де було знайдено червоноармійця, і притискаючи останки до себе, думав - правило непотрапляння снаряда у вирву від попереднього зберігається після 70 років чи ні?

"Відповідь: частково, - пише активіст. - Осколок міни увійшов у ґрунт в 15 сантиметрах над ним. Якби він не прикривав би собою коробку - осколок увійшов би в тіло".

 У серпні-вересні 1943 року 4-ий гвардійський мехкорпус брав участь в операції з визволення Донбасу від фашистських загарбників

Зрештою червоноармійця було перепоховано: "...З відданням військової честі. Це принципово. Вони - воїни".

"Фенікс" просить представників пошукових організацій вийти на контакт, щоб передати матеріали щодо знахідки і перепоховання.

Дивіться також інші матеріали за темою "Пошуковці"

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.