Спецпроект

Меморіал на вершині Савур-могили знищено. ФОТО

Внаслідок бойових дій на кургані Савур-могила практично знищено монумент учасникам бойових дій 1943 року. Обеліск зазнав ушкоджень, скульптуру червоноармійця розбито на частини.

Про це повідомляє Торез.info.

Чавунна скульптура радянського солдата упала, наводять фото очевидці.

Облицьований гранітом залізобетонний обеліск - складова частина монументу - зазнав численних ушкоджень.

"Після чергового обстрілу в районі Савур-могили, солдатик, що стояв на її сторожі, не встояв, - пишуть очевидці. - Загинув від рук тих, хто кричав "деды воевали"."

Так було в часи України...

Як відомо, всередині обеліску розташовувався невеличкий музей, присвячений боям за Савур-могилу у липні-серпні 1943 року.

 ...так стало в часи "ДНР"

У цій "кімнаті бойової слави" експонувалися карти, фотокопії газет того часу, фото учасників бойових дій.

 Бійці 25-ої десантної бригади ЗСУ під обеліском на вершині

Протягом червня-серпня 2014 року за Савур-могилу точилися запеклі бої між Збройними силами України та російськими окупантами.

Меморіал "Савур-Могила" знаходиться на однойменному кургані висотою 278 м, на межі кордонів Луганської і Донецької областей, а також Ростовської області РФ.

Рештки чавунного червоноармійця

Савур-Могила - одна з найбільших висот Донецького кряжу, вона панує над десятками кілометрів степу, з її вершини видно навіть Азовське море. В ранньомодерні часи тут був козацький спостережний пост.

Одна з численних легенд говорить про козака-вартового Савура, який під час атаки степовиків не встиг підпалити сигнальний вогонь і замість цього підпалив себе - і земля піднялася курганом, щоб козаки побачили сигнал.

Вигляд з вершини кургану на підхід до обеліску

У роки Другої світової війни тут проходили запеклі бої за контроль над стратегічною височиною. У 1941-42 р. курган захищали радянські війська, а влітку 1943 тут розміщувався головний спостережний пункт німецьких військ на Міуському фронті.

Під час Донбаської наступальної операції, внаслідок двох місяців кривавих боїв радянським військам вдалося взяти висоту, при цьому Червона армія втратила загиблими близько 30 тисяч бійців.

Те ж місце зараз. Тут був Вічний вогонь

Після боїв мешканки Степанівки та інших сіл поблизу три дні збирали розкладені тіла мертвих червоноармійців. Трупи було спалено в штабелях, рештки поховані десь біля південного схилу вершини, місце поховання не було позначено і досі невідомо.

Родина Януковичів на Савур-могилі, 1985 рік

У 1967 році було відкрито меморіальний комплекс, створений колективом скульпторів та архітекторів із Києва. У вересні 2012 року тодішній прем'єр-міністр Микола Азаров літав на Савур-Могилу урядовим гелікоптером.

 Пам'ятник на Савур-могилі, споруджений миколаївськими десантниками

Тепер меморіал - як і багато чого зі знищеного російськими диверсантами на Донбасі - доведеться відбудовувати заново, з урахуванням нових історичних фактів. Українські десантники вже побудували  невеличкий саморобний пам'ятник.

Все за темою "Монументи"

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.