Інститут нацпам’яті увійшов до Платформи європейської пам’яті та сумління

Рішення було прийняте на зустрічі організацій-членів Платформи в Брюсселі 5 листопада 2014 року.

Про це повідомляє сайт Українського інституту національної пам’яті.

Платформа досліджує діяльність і злочини тоталітарних режимів у Європі в XX столітті з метою не допустити відновлення тоталітаризму. Платформа об’єднала 38 урядових, академічних та музейних установ із 13 країн Європейського Союзу, Молдови, України, а також Канади.

Членами проекту є Естонський інститут національної пам'яті, Асоціація Музею окупації Латвії, Інститут досліджень комуністичних злочинів і пам'яті румунської еміграції, чеський Інститут досліджень тоталітарних режимів та інші аналогічні інституції країн Європи.

Досі від України членами Платформи були лише дві організації - Меджліс кримськотатарського народу та Центр досліджень визвольного руху.

"Приєднання Інституту до діяльності Платформи для нас є надзвичайно важливим, адже таким чином ми зможемо координувати свої зусилля із організаціями, що мають значний досвід у подоланні тоталітарного минулого", — каже Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

 Президент Платформи Горан Ліндблад вітає Голову УІНП Володимира В'ятровича. Фото УІНП

За його словами, символічно, що УІНП як державна установа став членом Платформи європейської пам'яті та сумління після перемоги Євромайдану, після того, як українці вибороли своє право на європейське майбутнє і Україна підписала угоду про асоціацію з ЄС.

"Певен, стати частиною європейського майбутнього можна лише засудивши і залишивши в минулому злочини комуністичного тоталітарного минулого. Це потрібно Україні та Європі", - додав В’ятрович.

Нагадуємо, Платформа європейської пам’яті та сумління створена 14 жовтня 2011 року в Празі під час саміту прем'єр-міністрів Вишеградської групи.

У церемонії підписання документа про створення проекту взяли участь прем'єр-міністри трьох країн Вишеградської групи: Петр Нечас (Чехія), Дональд Туск (Польща) і Віктор Орбан (Угорщина). Платформа об’єднала 38 урядових, академічних та музейних установ із 13 країн Європейського Союзу, Молдови, України, а також Канади.

Європейські політики неодноразово закликали засудити комунізм на рівні з нацизмом, тому було прийнято такі документи, як Празька декларація про європейське сумління та комунізм (2008) і Декларація про злочини комунізму (2010).

Метою організації стало об’єднання зусиль задля поширення інформації про діяльність тоталітарних режимів і вшанування пам’яті жертв.

У червні 2012 року на конференції в Європейському парламенті у Брюсселі Платформа заснувала правову експертну групу для роботи над створенням наднаціональної інституції правосуддя для засудження важких злочинів, скоєних комуністичним тоталітарним режимом.

Докладніше: www.memoryandconscience.eu.

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.