Історики виклали онлайн український молодіжний журнал «Дорога» 1937—1944 років

Саме тут уперше опубліковали вірш Юрія Буряківця «Післяслово», тепер відомий як народна повстанська пісня. Сучасної популярності вона набула в обробці Тараса Чубая «Буде нам з тобою що згадати».

Скановані копії українського молодіжного журналу "Дорога" 1937-1944, який видавав "Пласт", Центр досліджень визвольного руху опублікував в Електронному архіві avr.org.ua.

Журнал, який виходив під час Другої світової війни, був центральним і єдиним періодичним виданням забороненої з політичних мотивів молодіжної організації українського скаутингу "Пласт" і легальних напівпластових Виховних спільнот Української молоді (ВСУМ).  

 

Всього у колекції 33 випуски видання. Його заснував та редагував дрогобицький пластун, провідний член УВО і ОУН Зенон Коссак. Самев перших числах цього журналу збереглась більшість відомих ідилічних текстів Коссака.

"У журналі "Дорога" публікували статті основопложника пластового руху Олександра Тисовського, хроніки діяльності ВСУМ, світлини з тогочасного життя української молоді, поезію і оповідання", — розповідає упорядник колекції, пластун Юрій Юзич.

Певний час "Дорогу" редагував Богдан Гошовський  — один із пластових виховників майбутнього Головного командира УПА Василя Кука. Згодом Гошовський набув популярності в діаспорі як дитячий письменник.

 

Колекція документів доступна за посиланням.

Раніше Е-архів визвольного руху опублікував пластові журнали "Молоде життя"  (120 номерів), "На сліді" (47номерів) та 60 випусків пластового журналу "Вогні" 1931-1939 років.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 21207 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?