Історики виклали онлайн український молодіжний журнал «Дорога» 1937—1944 років

Саме тут уперше опубліковали вірш Юрія Буряківця «Післяслово», тепер відомий як народна повстанська пісня. Сучасної популярності вона набула в обробці Тараса Чубая «Буде нам з тобою що згадати».

Скановані копії українського молодіжного журналу "Дорога" 1937-1944, який видавав "Пласт", Центр досліджень визвольного руху опублікував в Електронному архіві avr.org.ua.

Журнал, який виходив під час Другої світової війни, був центральним і єдиним періодичним виданням забороненої з політичних мотивів молодіжної організації українського скаутингу "Пласт" і легальних напівпластових Виховних спільнот Української молоді (ВСУМ).  

 

Всього у колекції 33 випуски видання. Його заснував та редагував дрогобицький пластун, провідний член УВО і ОУН Зенон Коссак. Самев перших числах цього журналу збереглась більшість відомих ідилічних текстів Коссака.

"У журналі "Дорога" публікували статті основопложника пластового руху Олександра Тисовського, хроніки діяльності ВСУМ, світлини з тогочасного життя української молоді, поезію і оповідання", — розповідає упорядник колекції, пластун Юрій Юзич.

Певний час "Дорогу" редагував Богдан Гошовський  — один із пластових виховників майбутнього Головного командира УПА Василя Кука. Згодом Гошовський набув популярності в діаспорі як дитячий письменник.

 

Колекція документів доступна за посиланням.

Раніше Е-архів визвольного руху опублікував пластові журнали "Молоде життя"  (120 номерів), "На сліді" (47номерів) та 60 випусків пластового журналу "Вогні" 1931-1939 років.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 21207 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі