Виставку “Українська Друга світова” відкриють у Львові

Більше 6 мільйонів солдатів у шістьох арміях на всіх фронтах від Атлантики до Тихого океану. Яку роль відіграли ці українці у світовому протистоянні? Вперше історики представлять український вимір тієї війни.

На центральній площі Львова — площі Ринок — Український інститут національної пам’яті за участі Центру досліджень визвольного руху в рамках 22 Форуму видавців відкриють фотодокументальну виставку "Українська Друга світова".

Презентація відбудеться за участі Голови Інстиуту національної пам’яті Володимира В’ятровича та міського голови Львова Андрія Садового.

2 вересня минуло 70 років від завершення Другої світової війни. Україна понесла одні з найбільших втрат — понад 10 мільйонів українців.

Символічно, що саме українець — генерал Кузьма Дерев’янко поставив підпис від імені СРСР на фінальному документі війни — Акті про капітуляцію Японії 2 вересня 1945 р.

Виставка вперше представляє український вимір Другої світової війни. Від 1 вересня 1939 р., коли українці у складі Війська Польського стали до бою з гітлерівськими агресорами, до останніх пострілів на Далекому Сході – у війні з Японією.

У центрі уваги експозиції – передусім Україна й роль українців у світовій війні. І найголовніше: внесок українського народу в перемогу над нацизмом. На всіх фронтах: від Атлантики до Тихого океану.

Виставку відкриють 10 вересня о 13:00 на площі перед Ратушею (пл. Ринок, 1) за участі Голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, директора Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого, істориків Сергія Громенка, Максима Майорова, Василя Павлова (Український інститут національної пам’яті) та Ігоря Бігуна (Центр досліджень визвольного руху).

10 вересня, 13:00

Місце: м. Львів, пл. Ринок, 1

Виставку можна оглянути щодня до 13 вересня 2015 р.

Детальніше про пам'ять про Другу світову війну розповість історик Володимир В’ятрович під час своєї лекції "Друга світова. Війна пам’ятей" 10 вересня, 19:00 (Готель "Жорж", конференц-зал (пл. Міцкевича, 1)

10 вересня, 19:00

Місце: Готель "Жорж", конференц-зал (м. Львів, пл. Міцкевича, 1)

Заходи відбудуться в рамках історичного майданчику Форуму видавців "Урок історії". Програму роботи майданчика можна подивитися тут.

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".