Історик Володимир В’ятрович прочитає у Львові лекцію «Друга світова. Війна пам’ятей»

Друга світова війна стала подією, що визначила майбутнє Європи та світу на багато десятиліть. Своє бачення цієї війни сформулювали практично всі її учасники. Як же бачить цю війну Україна?

 Два роки як Україна запровадила нову традицію вшанування жертв та учасників  Другої світової війни. Новий символ пам’яті - червоний мак.

Новий зміст — відмова  від святкування на користь вшанування, чесний діалог навколо складних сторінок  минулого та рівне вшанування пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом у лавах  Об’єднаних націй (як держав, так і бездержавних народів).

 Чому важливі нові традиції вшанування пам’яті? Якою насправді була Друга світова  для українців? Як дивляться на війну інші країни, і як на неї дивимося ми?

 Про це та більше у відкритій лекції історика Володимира В’ятровича, голови  Інституту національної пам’яті в рамках освітньо-дискусійної програми Форуму  видавців "Уроки історії".

 "Друга світова війна стала подією, що визначила майбутнє Європи та світу на  багато десятиліть. Своє бачення цієї війни сформулювали практично всі її  учасники. — говорить Володимир В’ятрович. —

Окремі з них, намагаючись  його захистити, погоджуються навіть на ухвалення суворих законів, які  карали б тих, хто відважується на перегляд усталених поглядів. Чи існує в  наших науковців і політиків цілісне бачення війни та місця в ній українців, і чи  потрібне воно нам?"

19:00 - лекція Володимира В’ятровича "Друга світова. Війна пам’ятей"

Місце: готель "Жорж", конференц-зал (пл. Міцкевича, 1)

Лекція відбудеться в рамках презентації нового проекту Українського інституту національної пам’яті — фотодокументальної виставки "Українська Друга світова". Детальніше про виставку читайте тут.

Виставку можна оглянути щодня з 10 до 13 вересня 2015 р. на площі Ринок біля міської Ратуші.

Заходи відбудуться в рамках історичного майданчику Форуму видавців "Урок історії". Програму роботи майданчика можна подивитися тут.

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".