Історик Володимир В’ятрович прочитає у Львові лекцію «Друга світова. Війна пам’ятей»

Друга світова війна стала подією, що визначила майбутнє Європи та світу на багато десятиліть. Своє бачення цієї війни сформулювали практично всі її учасники. Як же бачить цю війну Україна?

 Два роки як Україна запровадила нову традицію вшанування жертв та учасників  Другої світової війни. Новий символ пам’яті - червоний мак.

Новий зміст — відмова  від святкування на користь вшанування, чесний діалог навколо складних сторінок  минулого та рівне вшанування пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом у лавах  Об’єднаних націй (як держав, так і бездержавних народів).

 Чому важливі нові традиції вшанування пам’яті? Якою насправді була Друга світова  для українців? Як дивляться на війну інші країни, і як на неї дивимося ми?

 Про це та більше у відкритій лекції історика Володимира В’ятровича, голови  Інституту національної пам’яті в рамках освітньо-дискусійної програми Форуму  видавців "Уроки історії".

 "Друга світова війна стала подією, що визначила майбутнє Європи та світу на  багато десятиліть. Своє бачення цієї війни сформулювали практично всі її  учасники. — говорить Володимир В’ятрович. —

Окремі з них, намагаючись  його захистити, погоджуються навіть на ухвалення суворих законів, які  карали б тих, хто відважується на перегляд усталених поглядів. Чи існує в  наших науковців і політиків цілісне бачення війни та місця в ній українців, і чи  потрібне воно нам?"

19:00 - лекція Володимира В’ятровича "Друга світова. Війна пам’ятей"

Місце: готель "Жорж", конференц-зал (пл. Міцкевича, 1)

Лекція відбудеться в рамках презентації нового проекту Українського інституту національної пам’яті — фотодокументальної виставки "Українська Друга світова". Детальніше про виставку читайте тут.

Виставку можна оглянути щодня з 10 до 13 вересня 2015 р. на площі Ринок біля міської Ратуші.

Заходи відбудуться в рамках історичного майданчику Форуму видавців "Урок історії". Програму роботи майданчика можна подивитися тут.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.