Одеський архів продовжує оцифровувати документи

Державний архів Одеської області продовжує роботу над проектом "Електронний архів": у розділі "Метрика" розміщено цифрові копії 10 метричних книг фонду 924 – "Вірменська Апостольська церква імені Григорія Просвітителя міста Одеси".

Про це повідомляє сайт архіву.

Фонд 924 нараховує 10 одиниць зберігання - метричні книги про народження, шлюб і смерть за 1845-1922 рр.

Оцифрована обкладинка однієї з архівних тек

Після надходження до Держархіву документи знаходилися у фонді Херсонської духовної консисторії (Ф. 37. - Оп. 13-а); у 2010 році справи було виділено в окремий фонд.

Першу вірменську церкву в Одесі - храм Св. Григорія Просвітителя було збудовано на розі вулиць Катерининської та Базарної у 1840 році.

В 1944 році будівлю було пошкоджено авіаційною бомбою, в 1951 році церква була знесена (згодом на цьому місці було споруджено житловий будинок; новий храм Св. Григорія Просвітителя споруджено в 1995 році на Гагарінському плато).

Як відомо, вже багато років будівля Держархіву Одеської області перебуває в аварійному стані.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.