ВІД КИЇВСЬКОЇ ВЛАДИ ВИМАГАЮТЬ РЯТУВАТИ ПАМ'ЯТКИ - ПЕТИЦІЯ

На сайті Київської міської ради з'явилася петиція з вимогою вжити заходів до припинення знищення історичних пам'яток столиці.

Петицію створив столичний краєзнавець Арсеній Фінберг.

"За останні роки ми бачили чимало прикладів знищення та руйнування історичних пам'яток міста, - йдеться у тексті петиції. - Вимагаємо вжити всіх заходів для унеможливлення їхнього знищення в майбутньому".

На думку авторів петиції, для порятунку історичних пам'яток треба:

- поновити й актуалізувати реєстр історичних памяток та архітектури в м. Києві;
- розробити сайт, що буде розповідати про них;
- дослідити всі шляхи, через які руйнували історичні пам'ятки минулі роки, та законодавчо закрити таку можливість у майбутньому;
- провести дослідження стану історичних памяток;
- розірвати договори оренди з власниками, що доводять пам'ятки до руйнації, та зобовязати їх відшкодувати місту шкоду / відновити історичні будівлі;
- заборонити встановлення балконів та кондиціонерів на історичних будинках;
- примусово змусити знести самовільні конструкції на історичних фасадах.

Наразі під петицією підписалося 3538 користувачів.

Для розгляду петиції київською владою необхідна наявність 10 тисяч підписів. Отже, необхідно ще 6462 підписи, які треба набрати протягом 62 днів.

Інші матеріали за темою "Пам'ятки"

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.