Спецпроект

НАУКОВЦІ УТОЧНИЛИ КІЛЬКІСТЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

Від штучного голоду 1932-33 років і його прямих наслідків загинуло біля 4 мільйонів українців.

Точну цифру встановити важко, адже сталінський режим знищував документи про смертність і репресії, передає Радіо Свобода.

Відповідно до висновків спільного дослідження Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи НАН України та американських науковців, протягом 1932-1934 років від організованого радянською владою голоду померло 3,9 мільйона громадян УСРР.

Це 13% тодішнього населення республіки. Саме ця цифра, на переконання науковців, є найбільш достовірною і визнаною серед наукової спільноти.

Провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Наталія Левчук пояснює, що в дослідження включили 1934 рік, тому що підвищений рівень смертності від голоду спостерігався аж до того часу.

"3,9 мільйона осіб –  це ті, хто не помер би, якби не було голоду", — додає науковець.  Левову частку цієї кількості — понад 3,5 мільйони осіб — складають селяни. Ще майже 300 тис. — жителі міст.

Демографи підкреслюють моторошний факт: майже 25% загиблих від Голодомору — це діти до 10 років. А понад 600 тисяч малюків не народилося.

Найбільше смертей, згідно з дослідженням, припало на Київщину й Харківщину — по мільйону мешканців у кожній області. Найменші втрати понесли Чернігівська та Донецька області.  

 "Специфіка голоду в Україні полягає в тому, що упродовж короткого періоду часу з березня по серпень 1933 року померла надзвичайно велика кількість людей. За ці 6 місяців померли 2,9 мільйона осіб. Найбільш смертоносним був червень 1933 року, тоді загинули 840 тисяч осіб, тобто по 28 тисяч осіб за добу", — зазначила Левчук.

Її колега, завідувач відділу Інституту демографії та соціальних досліджень Олександр Гладун переконаний, що Голодомор став для України справжньою катастрофою, найбільшою в усьому СРСР:

"Держава просто нищила своє населення. Це та подія, яку можна назвати рукотворною катастрофою, яка планувалася і здійснювалася за підтримки керівництва держави, інакше не може бути.

Загальні втрати населення Радянського Союзу від голоду ми оцінюємо у 8,7 мільйона осіб, причому в абсолютних цифрах найбільші втрати понесла Україна, потім йде Росія, на третьому місці Казахстан".

Натомість, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає, що озвучена дослідниками цифра втрат є не остаточною, а мінімальною.

Адже влада СРСР замітала сліди злочину і знищувала документи, які свідчили про масштаби геноциду. Тому на 100% точну кількість втрат населення України в роки Голодомору ми навряд чи дізнаємося.

Однак, на думку В’ятровича, те, як сучасні українці осмислюють Голодомор, дає привід для оптимізму.

"Важливо те, що 80% українців вважають Голодомор геноцидом. Це свідчить про те, що дедалі більше українців знають свою історію і теза про те, що українське минуле розділяє українців, є безпідставною.

Якщо навіть тема Голодомору здатна нас об’єднати і зробити єдиною нацією. І між іншим, це є свідченням того, що потуги раніше радянської, а тепер російської пропаганди, зазнали повного краху", — сказав В’ятрович.

Дослідники одностайні в тому, що колосальні втрати населення під час Голодомору є причиною демографічних проблем сучасної України.

Нас могло б бути, принаймні, на 4 мільйони більше, якби не радянський геноцид.

І. Б.

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.