Спецпроект

НАУКОВЦІ УТОЧНИЛИ КІЛЬКІСТЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

Від штучного голоду 1932-33 років і його прямих наслідків загинуло біля 4 мільйонів українців.

Точну цифру встановити важко, адже сталінський режим знищував документи про смертність і репресії, передає Радіо Свобода.

Відповідно до висновків спільного дослідження Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи НАН України та американських науковців, протягом 1932-1934 років від організованого радянською владою голоду померло 3,9 мільйона громадян УСРР.

Це 13% тодішнього населення республіки. Саме ця цифра, на переконання науковців, є найбільш достовірною і визнаною серед наукової спільноти.

Провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Наталія Левчук пояснює, що в дослідження включили 1934 рік, тому що підвищений рівень смертності від голоду спостерігався аж до того часу.

"3,9 мільйона осіб –  це ті, хто не помер би, якби не було голоду", — додає науковець.  Левову частку цієї кількості — понад 3,5 мільйони осіб — складають селяни. Ще майже 300 тис. — жителі міст.

Демографи підкреслюють моторошний факт: майже 25% загиблих від Голодомору — це діти до 10 років. А понад 600 тисяч малюків не народилося.

Найбільше смертей, згідно з дослідженням, припало на Київщину й Харківщину — по мільйону мешканців у кожній області. Найменші втрати понесли Чернігівська та Донецька області.  

 "Специфіка голоду в Україні полягає в тому, що упродовж короткого періоду часу з березня по серпень 1933 року померла надзвичайно велика кількість людей. За ці 6 місяців померли 2,9 мільйона осіб. Найбільш смертоносним був червень 1933 року, тоді загинули 840 тисяч осіб, тобто по 28 тисяч осіб за добу", — зазначила Левчук.

Її колега, завідувач відділу Інституту демографії та соціальних досліджень Олександр Гладун переконаний, що Голодомор став для України справжньою катастрофою, найбільшою в усьому СРСР:

"Держава просто нищила своє населення. Це та подія, яку можна назвати рукотворною катастрофою, яка планувалася і здійснювалася за підтримки керівництва держави, інакше не може бути.

Загальні втрати населення Радянського Союзу від голоду ми оцінюємо у 8,7 мільйона осіб, причому в абсолютних цифрах найбільші втрати понесла Україна, потім йде Росія, на третьому місці Казахстан".

Натомість, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає, що озвучена дослідниками цифра втрат є не остаточною, а мінімальною.

Адже влада СРСР замітала сліди злочину і знищувала документи, які свідчили про масштаби геноциду. Тому на 100% точну кількість втрат населення України в роки Голодомору ми навряд чи дізнаємося.

Однак, на думку В’ятровича, те, як сучасні українці осмислюють Голодомор, дає привід для оптимізму.

"Важливо те, що 80% українців вважають Голодомор геноцидом. Це свідчить про те, що дедалі більше українців знають свою історію і теза про те, що українське минуле розділяє українців, є безпідставною.

Якщо навіть тема Голодомору здатна нас об’єднати і зробити єдиною нацією. І між іншим, це є свідченням того, що потуги раніше радянської, а тепер російської пропаганди, зазнали повного краху", — сказав В’ятрович.

Дослідники одностайні в тому, що колосальні втрати населення під час Голодомору є причиною демографічних проблем сучасної України.

Нас могло б бути, принаймні, на 4 мільйони більше, якби не радянський геноцид.

І. Б.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".