У Росії підрозділ "Меморіалу" визнали "іноземним агентом"

5 листопада міністерство юстиції Російської Федерації включило у список некомерційних організацій - "іноземних агентів" Науково-інформаційний центр "Меморіал" – регіональну організацію, що входить до складу Міжнародного історико-просвітницького товариства "Меморіал".

Про це передає ИТАР-ТАСС.

 "Це – величезний удар для всіх тих, хто займається пам’яттю жертв радянського терору", – заявив керівник Міжнародного "Меморіалу" Арсеній Рогінський. За його словами, напередодні мін’юст провів перевірку організації та видав акт про відповідність її діяльності некомерційної організації з функціями іноземного агента. Однак два тижні, відведені на оскарження цього акта, ще не спливли. Рогінський обіцяє позиватися на міністерство до суду.

У самому мін‘юсті РФ заявили, що "факт відповідності організації ознакам некомерційної організації, яка виконує функції іноземного агента, встановлено в ході планової виїзної перевірки, проведеної Головним управлінням міністерства юстиції Російської Федерації по Санкт-Петербургу".

 Фото: ИТАР-ТАСС/Сергій Карпов

Між іншим, це вже четверта членська організація міжнародного товариства "Меморіал", яку внесено до реєстру "іноземних агентів".

Раніше такими визнали регіональне відділення громадської організації "Комісія із захисту прав людини "Меморіал" в Комі", міжрегіональну громадську організацію "Інформаційно-просвітницький центр "Меморіал" і міжрегіональну громадську організацію "Правозахисний центр "Меморіал".

Науково-інформаційний центр "Меморіал" було створено політв’язнем 1960-х рр. Веніаміном Йофе як осередок наукового забезпечення роботи історико-архівної комісії товариства "Меморіал".

Нині він включає в себе архів, бібліотеку, дискусійний і виставковий простір, віртуальний музей ГУЛАГу. Окрім цього, організація займається освітніми та видавничими проектами, проводить читання та інші заходи.

За словами Рогінського, НІЦ "Меморіал" зібрав унікальну базу даних про місця поховань жертв радянських репресій, якої немає ні в державних органів, ні в інших громадських організацій. Зокрема поховання в Сандармосі в Карелії і в Ковальовському лісі під Петербургом були знайдені саме "Меморіалом".

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.