Знайшли гробницю з серцем Сулеймана - чоловіка Роксолани

Гробниця з серцем османського султана Сулеймана I Пишного, яку вчені давно шукали, розташовується неподалік від міста Сігетвар на півдні Угорщини.

Про це заявив професор Норберт Пап з університету міста Печ (Угорщина), який проводив пошуки гробниці.

Археолог "практично впевнений" в тому, що виявлена ним прямокутна будівля є тим самим місцем.

Сулейман I помер в 1566 році під час облоги Сігетварa. Його тіло було перевезено в Стамбул і поховано в мавзолеї. Проте серце турецького правителя і чоловіка українки Анастасії Лісовської, відомої як Роксолана, так і залишилося в Угорщині.

Вчені давно шукають місце його поховання. Правління завойовника і реформатора Сулеймана (1494-1566) було "золотим віком" Османської імперії.

ТАКОЖ: Жіноче султанування в Туреччині розпочали і закінчили українки

"Наразі все вказує на те, що ця будівля могла служити гробницею Сулеймана, - зазначив Пап. - Однак, щоб визначити це зі 100-відсотковою точністю, будуть потрібні розкопки і дослідження сусідніх будівель", - говорить Пап.

Розкопкам передувала робота в архівах, в ході якої вчені шукали натяки на точне місце розташування гробниці. Дослідження місцевості, на якій зупинили вибір Пап і його колеги, виявило сліди кількох будівель. Одна з них була точно зорієнтована на Мекку.

Його Священна й Імперська Величність, Падишах, Султан султанів, Хан ханів (каган), Цезар Риму Сулейман І-ий Закононодавець (Пишний)

Ця місцевість підійшла під опис оттоманського поселення Турбек, заснованого в 1570-х роках на місці поховання серця Сулеймана. Воно служило місцем паломництва, поки не було зруйновано в 1680-х, після величезної перемоги над Османською імперією під Віднем.

У ході розкопок, які проводилися в жовтні і листопаді, вчені виявили прямокутну будівлю. Всередині - центральна кімната розміром приблизно 8 на 8 метрів.

Гробниця була розграбована. Деякі декоративні елементи залишилися недоторканими. Вони схожі на ті, що можна побачити в мавзолеї Сулеймана Пишного в Стамбулі.

Інше за темами НЕКРОПОЛІ та ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ

Новое Время

Томаш Ґарріґ Масарик: Президент-визволитель

В аудиторії празького університету шуміли студенти. Молоді люди відмовлялися спілкуватися зі своїм викладачем – професором філософії Томашем Масариком. Викладач писав крейдою на дошці свої звернення, однак у відповідь чув лише свист студентів, які таким чином бойкотували його лекцію. На дітей Масарика нападали дорогою до школи, а дружина Шарлотта стала ціллю насмішок та презирства. Сам Масарик отримав ярлик «зрадника» та «єврейського агента». На дворі був 1900 рік і в Празі вирувала антисемітська «Гілснеріада». Протягом наступних двадцяти років Томаш Масарик зі «зрадника» перетворився на «батька нації» та «президента визволителя».

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка