АНОНС: У Києві - прем'єра фільму "Легіон" про Галицьку армію

Події у фільмі розгортаються в період 1918-1919 років, коли Австро-Угорська імперія доживала свої останні дні. Для українців вирішальним стає 1 листопада 1918 року - саме в цей день розпочинається повстання українських військових з лав добровольчого Легіону Січових стрільців.

На прем’єрі у Києві фільм представлять його творці режисер Тарас Химич, автор сценарію історик Олександр Пагіря, а також Голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович

"Легіон. Хроніка Української Галицької армії 1918-1919" - це новий погляд на УГА. Документально-ігровий фільм знятий яскраво, динамічно, відверто. Неоднозначна історія тих років показана з точок зору всіх сторін-учасиць - цей баланс допоможе поглянути на події 1918-1919-х по-новому. Сюжетна лінія створена на основі спогадів очевидців.


Результатом стало проголошення самостійної держави на етнічних українських землях. Глядач побачить, яким чином розгорталися події на Галичині: стосунки з відродженою Польщею; загроза з боку більшовиків, які насували з Сходу; намагання Європи створити "санітарний кордон".

Події у фільмі розгортаються в період 1918-1919 років, коли Австро-Угорська імперія доживала свої останні дні. Поляки, українці, чехи, угорці та південні слов’яни готувалися до проголошення незалежності своїх держав. Для українців вирішальним стає 1 листопада 1918 року, саме у цей день розпочинається повстання українських військових з лав добровольчого Легіону Січових стрільців.

А на тлі цього — історії людей, які в той чи інших спосіб стали свідками важливих подій, були їх рушійною силою або ж навпаки мовчазними спостерігачами.

 

Це - перший в Україні документальний фільм, знятий з використанням найсучасніших технологій у форматі 4K, що забезпечує підвищену чіткість зображення. Над фільмом працювала команда Львівської студії "Invert pictures".

У постановці боїв та відтворенні батальних сцен допоміг ветеран російсько-української війни Володимир Правосудов, а також військово-історичний клуб "Повстанець" (м. Київ). Ініціатором створення фільму є громадська організація Українська Галицька Асамблея, у рамках проекту documentary.org.ua.

3 грудня (четвер) о 19.30

Місце: Будинок кіно (вул. Саксаганського, 6)

Вхід на прем’єру вільний

Подія на Фейсбуці - тут.

Дивіться також:

Як галичани проголосили державу. ФОТО

Свято злуки 22 січня 1919 року. Унікальні ФОТО

Лідер ЗУНР Петрушевич міг стати президентом усієї України

В Інтернет виклали документи Української Галицької армії

Враження галичанина від подорожі по Наддніпрянщині. 1911 рік

Реконструкція боїв між українцями та поляками у Львові 1918-го. ФОТО

Серпень 1919 року. Як армія ЗУНР допомагала Петлюрі визволяти Київ

Союзна держава. Олег Павлишин про дружбу УНР та ЗУНР

"Ланцюг єднання" Київ-Львів 1990 року. ФОТО

Інші матеріали за темою "ЗУНР"

 

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.