У Львові реконструювали стрільців, які створили ЗУНР. ФОТО

1 листопада львівську міську раду захопили Січові стрільці. І туристи, і львів'яни з цікавістю спостерігали, як військовики в сіро-синіх шинелях патрулюють площу Ринок і вхід до мерії.

Реконструкторський захід присвячений подіям ранку 1 листопада 1918 року, коли галицькі українці перебрали владу у Австро-Угорської імперії збройним шляхом. Наслідком Листопадового чину стало утворення Західноукраїнської Народної республіки.

Театралізоване військово-історичне дійство "Українська республіка" на площі Ринок проводять хлопці й дівчата з громадського об'єднання "Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять". Вони переодягнені у однострої Українських Січових стрільців (УСС).

Однострій УСС - шинелі та інший одяг австро-угорської імператорської армії. Фото: Валерій ШМАКОВ

У 1918 році Австро-Угорська імперія припинила своє існування. На її місці почали утворюватися національні держави.

18 жовтня 1918 року у Львові було створено Українську Національну раду. До її складу увійшли депутати-українці імперського парламенту, крайових сеймів Галичини і Буковини, представники церкви, партій і населених пунктів.

 Автономна енергетична установка Січових стрільців :)

Метою своєї діяльності Національна рада відкрито проголосила створення держави в межах етнічних українських земель, які досі належали Австро-Угорщині. "І вирішити державну судьбу всіх областей, тим народом заселених".

 Є й невеличка гарматка (здається, гірська 70-міліметрівка)

20 жовтня про плани створення на території Галичини, Буковини й Закарпаття незалежної української держави було повідомлено на урочистому мітингу на площі Святого Юра.

 Зброя та спорядження реконструкторів відповідає історичній епосі. Озброєні "усуси" гвинтівками Маузера, Манліхера і трьохлінійками Мосіна

Рештки імперської адміністрації на словах підтримали план мирного переходу влади в руки українців, пообіцявши не допустити "польських провокацій".

Поляки тим часом теж створювали національну державу і вважали, що Галичина належить їм, бо колись була Руським воєводством у складі польського королівства XV-XVIII сторіч.

Гвинтівка-трьохлінійка, підсумки з набоями до неї і солдатський ремінь із двоголовим орлом Австрійської монархії

28 жовтня поляки утворили у Кракові "Ліквідаційну комісію", яка мала в ніч з 2 на 3 листопада захопити владу у Львові збройним шляхом.

Приїзд комісії до Львова був запланований на 1 листопада. Поляки теж попередили про свої плани імперську адміністрацію.

Польовий кашкет австрійської армії з характерного сірого сукна. Гудзики можна було розщібати і розгортати борти кашкета донизу, захищаючи вуха. Посередині - кокарда з ініціалами імператора Франца-Йосифа I-го (FJI). Праворуч - саморобна кокарда Січових стрільців

Національна рада дещо розгубилася. Імператорський намісник відмовився передавати владу українцям, посилаючись на відсутність вказівок із Відня.

Хтось в раді пропонував почекати депеші з столиці, але один із командирів УСС Дмитро Вітовський вказав на очевидне: "Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра його візьмуть поляки".

 Площа Ринок

В ніч з 31 жовтня на 1 листопада Українська Національна рада силами Українських Січових стрільців провела в Королівстві Галичини і Володимерії [адміністративна одиниця Австро-Угорської імперії, переважно нинішня Галичина - ІП] військовий переворот, метою якого було встановлення влади Української Держави (перейменованої згодом на ЗУНР).

Команди Січових стрільців узяли під контроль всі ключові точки Львова - від телеграфу до ратуші.

Ратуша, вона ж міськрада

Близько 7-ої години ранку Дмитро Вітовський доповів представнику Національної ради Костю Левицькому, що українські війська "зайняли Львів і обсадили всі державні установи без проливу крові і взагалі без жертв".

Імператорський намісник передав усю повноту влади українцям і того ж дня відбув потягом до Відня.

У заклику "До зброї!" розповідається, що з Наддніпрянщини йдуть сили Скоропадського "для дальшого походу на Сян. Броди [тоді це місто було на кордоні Австро-Угорщини і Гетьманату - ІП] вже обсаджені українським козацьким військом"

1 листопада 1918 року львів'яни прокинулися вже не в Австро-Угорщині, а в Україні.

Фото: Валерій ШМАКОВ (Львів)

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.