У Львові реконструювали стрільців, які створили ЗУНР. ФОТО

1 листопада львівську міську раду захопили Січові стрільці. І туристи, і львів'яни з цікавістю спостерігали, як військовики в сіро-синіх шинелях патрулюють площу Ринок і вхід до мерії.

Реконструкторський захід присвячений подіям ранку 1 листопада 1918 року, коли галицькі українці перебрали владу у Австро-Угорської імперії збройним шляхом. Наслідком Листопадового чину стало утворення Західноукраїнської Народної республіки.

Театралізоване військово-історичне дійство "Українська республіка" на площі Ринок проводять хлопці й дівчата з громадського об'єднання "Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять". Вони переодягнені у однострої Українських Січових стрільців (УСС).

Однострій УСС - шинелі та інший одяг австро-угорської імператорської армії. Фото: Валерій ШМАКОВ

У 1918 році Австро-Угорська імперія припинила своє існування. На її місці почали утворюватися національні держави.

18 жовтня 1918 року у Львові було створено Українську Національну раду. До її складу увійшли депутати-українці імперського парламенту, крайових сеймів Галичини і Буковини, представники церкви, партій і населених пунктів.

 Автономна енергетична установка Січових стрільців :)

Метою своєї діяльності Національна рада відкрито проголосила створення держави в межах етнічних українських земель, які досі належали Австро-Угорщині. "І вирішити державну судьбу всіх областей, тим народом заселених".

 Є й невеличка гарматка (здається, гірська 70-міліметрівка)

20 жовтня про плани створення на території Галичини, Буковини й Закарпаття незалежної української держави було повідомлено на урочистому мітингу на площі Святого Юра.

 Зброя та спорядження реконструкторів відповідає історичній епосі. Озброєні "усуси" гвинтівками Маузера, Манліхера і трьохлінійками Мосіна

Рештки імперської адміністрації на словах підтримали план мирного переходу влади в руки українців, пообіцявши не допустити "польських провокацій".

Поляки тим часом теж створювали національну державу і вважали, що Галичина належить їм, бо колись була Руським воєводством у складі польського королівства XV-XVIII сторіч.

Гвинтівка-трьохлінійка, підсумки з набоями до неї і солдатський ремінь із двоголовим орлом Австрійської монархії

28 жовтня поляки утворили у Кракові "Ліквідаційну комісію", яка мала в ніч з 2 на 3 листопада захопити владу у Львові збройним шляхом.

Приїзд комісії до Львова був запланований на 1 листопада. Поляки теж попередили про свої плани імперську адміністрацію.

Польовий кашкет австрійської армії з характерного сірого сукна. Гудзики можна було розщібати і розгортати борти кашкета донизу, захищаючи вуха. Посередині - кокарда з ініціалами імператора Франца-Йосифа I-го (FJI). Праворуч - саморобна кокарда Січових стрільців

Національна рада дещо розгубилася. Імператорський намісник відмовився передавати владу українцям, посилаючись на відсутність вказівок із Відня.

Хтось в раді пропонував почекати депеші з столиці, але один із командирів УСС Дмитро Вітовський вказав на очевидне: "Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра його візьмуть поляки".

 Площа Ринок

В ніч з 31 жовтня на 1 листопада Українська Національна рада силами Українських Січових стрільців провела в Королівстві Галичини і Володимерії [адміністративна одиниця Австро-Угорської імперії, переважно нинішня Галичина - ІП] військовий переворот, метою якого було встановлення влади Української Держави (перейменованої згодом на ЗУНР).

Команди Січових стрільців узяли під контроль всі ключові точки Львова - від телеграфу до ратуші.

Ратуша, вона ж міськрада

Близько 7-ої години ранку Дмитро Вітовський доповів представнику Національної ради Костю Левицькому, що українські війська "зайняли Львів і обсадили всі державні установи без проливу крові і взагалі без жертв".

Імператорський намісник передав усю повноту влади українцям і того ж дня відбув потягом до Відня.

У заклику "До зброї!" розповідається, що з Наддніпрянщини йдуть сили Скоропадського "для дальшого походу на Сян. Броди [тоді це місто було на кордоні Австро-Угорщини і Гетьманату - ІП] вже обсаджені українським козацьким військом"

1 листопада 1918 року львів'яни прокинулися вже не в Австро-Угорщині, а в Україні.

Фото: Валерій ШМАКОВ (Львів)

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.