В РОСІЇ ВІДМОВИЛИСЯ РОЗСЕКРЕЧУВАТИ АРХІВИ ЧК-НКВД-КГБ

Міжвідомча комісія із захисту державної таємниці (РФ) відмовилася розсекретити відомості про роботу спецслужб за період з 1917 по 1991 рік, незважаючи на звернення з цього приводу 60 тисяч росіян.

Про це повідомляє Meduza.

Відомості про методи роботи спецслужб зберігають актуальність, наголосили в установі.

У відповіді комісії, який опублікував адвокат з "Команди 29" Іван Павлов, говориться, що відомості про масові репресії (у тому числі розпорядження про розстріли) не є секретними.

Получили ответ на петицию о доступе к архивам ВЧК-НКВД-КГБ, которую подписали 60 тысяч человек. Комиссия по защите гост...

Опубликовано Иваном Павловым 19 января 2016 г.

У березня 2014 комісія з держтаємниці продовжила термін засекречування документів з архівів радянських органів держбезпеки на 30 років. На сайті Change.org петиція за розсекречення архівів зібрала 60 тисяч підписів.

Команда юристів "Команда 29" домагається розсекречення відомостей з архівів ВЧК-НКВД-КГБ. Зокрема, зараз ФСБ відмовляється розсекретити лист глави НКВС СРСР Миколи Єжова, яке дало початок справі "харбінців" (репресіям піддалися близько 30 тисяч осіб). При цьому цей лист уже розсекречено в Україні.

Лист вочевидь стосується масових репресій (інформація про які повинна бути відкрита за указом президента РФ 1992 року), але його не розсекречують на підставі висновку комісії з держтаємниці.

Також: "Архів СБУ оприлюднив документи про сталінські репресії. СКАНИ"

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.