ЗАСУДЖЕНИХ У 1923 РОЦІ ОТАМАНІВ ХОЛОДНОГО ЯРУ РЕАБІЛІТОВАНО. ДОКУМЕНТИ

18 жовтня Апеляційний суд Київської області нарешті реабілітував отаманів Холодного Яру і Чорного Лісу, які боролися проти більшовиків і були засуджені до страти у 1923 році.

Про це повідомляє Українська правда з посиланням на генерального прокурора України Юрія Луценка.

"У вівторок, 18 жовтня 2016 року, за заявою прокурора Київської області, рішенням апеляційного суду Київської області реабілітовано отаманів Холодного Яру і Чорного Лісу - Іларіона Завгороднього (Загороднього), Мефодія Голик-Залізняка, Юрія Дроботковського (він же Чорнота), командира 2-го Синього полку 1-ї Синьої дивізії Кость Здобудь-Воля, Івана Ляшенка та інших, які брали участь у визвольній боротьбі початку ХХ століття за утвердження української державності, історичної єдності земель, консолідації суспільства, зміцнення міжнародного авторитету", - написав Луценко у "Фейсбуці".

За його словами, суд встановив, що докази, які б підтверджували вину у вчиненні інкримінованого їм злочину, в матеріалах кримінальної справи відсутні, що суперечить ст. 2 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".

Крім того, встановлено, що повстанців засуджено за законом, який не діяв на час вчинення ними дій, які Кримінальний кодекс УРСР визначав злочином.

"З урахуванням наведених висновків прокуратура Київської області відстояла свою принципову позицію щодо визнання необґрунтованим засудження отаманів Холодного Яру і Чорного Лісу до вищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією майна та домоглася їх реабілітації", - написав Луценко.

На додачу, президент історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль опублікував копію рішення Апеляційного суду про реабілітацію повстанських командирів.

 
 
 
 

Нагадаємо, що у 1922 році радянське ГПУ провело операцію "Заповіт", суть якої полягала в об'єднанні антибільшовицьких повстанських загонів під керівництвом своїх агентів з метою арешту справжніх ватажків антирадянської боротьби. Для цього чекісти інспірували 29 вересня 1922 р. у Звенигородці на Черкащині з'їзд командирів загонів і керівників підпілля, підготувавши для них пастку. 

Усіх, хто прибув на з'їзд, було заарештовано і посаджено в Лук’янівську в’язницю в Києві. 2 лютого 1923 року Надзвичайна сесія Київського губернського трибуналу засудила отаманів до смертної кари. 9 лютого засуджені підняли повстання у в'язниці й заволоділи зброєю. Після чотирьох годин бою з охороною в безвихідному становищі повстанці по черзі пострілялися.

 Усі матеріали за темою "ХОЛОДНИЙ ЯР"

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!